За статистикою Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України, станом на кінець 2010 року в Україні зареєстровано близько 500 страхових компаній. Більшість із них є лайфовими, тобто пропонують страхування життя. Так само Держфінпослуг констатує щорічне збільшення премій у страхових компаніях. Так, у 2010 році, у порівнянні з 2009, валових премій зібрано майже на 10 % більше. На думку страховиків, це суттєвий показник. Вони переконані, що ця цифра насамперед говорить про те, що українці усвідомили: страхування життя є чи не єдиною надією на достойну пенсію.
«Багатий не той, хто багато витрачає, а той, хто уміло заощаджує»
Проте низький економічний рівень життя у нашій державі, інфляція, нестабільність на ринку фінансів, відсутність усталених традицій у вітчизняному страхуванні життя є основними причинами порівняно низького рівня страхування життя серед українських громадян. Але найпопулярнішою причиною того, що люди відмовляються від лайфового страхування, є така: люди вважають цю послугу або непотрібною, або надто дорогою. Фахівці ж пояснюють, що накопичувальне страхування призначене не для заробляння грошей, а насамперед для надійного збереження грошей.
«Досі чимало людей плутають призначення депозитів і грошей, що «лежать» на полісі. А це взагалі неправильно. Поліси страхування життя потрібні у першу чергу тим, хто має кредити, борги, щоб у разі настання, не дай Бог, страхового випадку ці фінансові зобов’язання не лягли на плечі їх дітей і близьких. А багатий, як відомо, не той, хто багато витрачає чи заробляє, а той, хто уміло заощаджує. Саме з таких міркувань у Європі лайфове страхування є популярним і виправданим. Тому страхування життя за довгостроковими договорами складають основу доходу громадян пенсійного віку за кордоном. Маючи страховий поліс, людина може не зважати на різного роду перипетії, пов’язані з прийняттям пенсійної реформи, а саме так сталося у нашій державі», – каже директор Чернівецької філії однієї із страхових компаній Василь Гнатович Герасименко.
Пенсійна реформа найбільше потрібна молодому поколінню
У жодній країні немає пенсійної системи, яка б цілком забезпечувала пенсіями населення. Тобто претендувати на гідну пенсію лише з державної казни, навіть у найрозвинутіших країнах, не варто. Хоча найкраще підтримувати рівень життя пенсіонерів вдається у Швеції, де середня пенсія складає дві тисячі доларів. У цій країні уже протягом багатьох років практикується накопичувальна система страхування.
Ухвалений урядом Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановив максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян. Чи не найбільше після прийняття пенсійної реформи постраждають державні службовці, для яких зменшився розмір пенсії з 90 до 80% заробітної плати; підвищення пенсійного віку для чоловіків, які працюють на державній службі, – до 62 років. Попри це страховики запевняють, що пенсійна реформа, як ніколи, потрібна в Україні. І найбільше – для молодого покоління: пенсійний фонд тріщить по швах, а кількість працездатного населення, яке б відраховувало відсоток у пенсійний фонд, щороку зменшується.
Фахівці прогнозують, що система загально–обов’язкового державного пенсійного страхування діятиме тоді, коли буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Хоча результати ухваленої пенсійної реформи українці можуть відчути лише років за 20-30.
В очікуванні буму на лайфове страхування
Згідно із Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» наразі існують три суб’єкти, що мають право здійснювати діяльність у цьому руслі. Це недержавні пенсійні фонди, комерційні банки і страхові компанії, що мають ліцензію на страхування життя. Директор іншої страхової компанії Ігор Павлюк каже, що всі страхові компанії, безперечно, у найближчому майбутньому очікують небувалої популярності на страховий продукт, особливо лайфового призначення. «Нарешті пенсійна реформа довела населенню, що розраховувати у фінансах можна лише на себе і аж ніяк не на державу. Відкладаючи щороку маленькими частинами гроші на поліс, людина через 20-30 років зможе мати ту гідну пенсію, яку роками вже отримують європейці. Але до цього ми прийдемо не через рік чи два. Пройде ще немало часу, щоб українці до кінця збагнули значення недержавних пенсійних фондів і страхових компаній, що беруть на себе завдання у забезпеченні населення пенсіями», – каже п. Ігор.
Надійність страхової компанії в її шкалі
Опитавши пересічних чернівчан, ми дізналися, що хоч страховики і впевнені, що пожвавлення є, проте населення не поспішає відраховувати свої заощадження на поліс. Причини різні – недостатня кількість коштів, недовіра до відповідних організацій, немає потреби. 40-річна мешканка міста Орися Васильчук розповіла, що про страхування життя знає багато. «Чимало моїх друзів кілька років тому придбали такі поліси. Однак я не поспішаю. Хочу побачити, який результат отримають вони. Я не дуже вірю страховим компаніям. Навіть, якщо вони з іноземним капіталом, адже працюють вони все одно в Україні. А у нас можливе все», – каже п. Орися. На противагу їй менеджер страхової компанії Аліна Мосейчук стверджує: «На сьогоднішній день лише необізнаний і лінивий клієнт може говорити про ненадійність страхових компаній, адже це організації, які мають ліцензії для здійснення своєї діяльності, що видаються Держфінпослуг. Попри це існує шкала рейтингів надійності фінансових структур. Вона розраховується латинськими буквами у стадії спадання, прийнята у всьому світі. Завжди можна поцікавитися рівнем надійності будь-якої організації у спеціалізованих виданнях», – каже п. Аліна.
Наразі на ринку України існує кілька страхових компаній з найвищим рівнем надійності. Цю шкалу формують платоспроможність компанії, її репутація, прибутки та рентабельність на ринку, інвестиційна діяльність і керування ризиками. Наприклад, найвищим рівнем надійності володіє одна американська компанія із двома А. Це означає – «виняткова надійність при виникненні будь-яких форс-мажорних обставин».
Отже, накопичувати чи не накопичувати – справа індивідуальна. Однак те, що розраховувати на державу вже не доводиться, це точно.
