Середа, 23 травня 2018p.

Максим БУРБАК: Двоє дітей – найбільший успіх

 Сьогодні ми спілкуємося з Максимом Бурбаком. Він справляє гарне враження цікавого співрозмовника і взагалі приємної людини. Харизматичний, позитивно налаштований, він заражає цим і оточуючих. В той же час стає одразу зрозуміло, що політика – його покликання, а ідеї, чіткі та зрозумілі, дають легко налаштуватися на його хвилю. Тож ведемо діалог з паном Максимом, який розповідає про себе, про роботу і сім’ю.


 – Де Ви народилися, хто Ваші батьки, як минало дитинство?

– Народився в м. Чернівці 13 січня 1976 року. Мені часто ставлять риторичне запитання, чому я не Василь, адже я народився на Старий Новий рік о 23.00, відповідаю просто: «Тому що я Максим». Також у мене є старший брат, який очолює партію «Фронт Змін» у Криму. Навчався в ЗОШ №9. Моя мати Олена Федорівна – викладачка кафедри іноземних мов в університеті ім. Ю.Федьковича. До речі, дівоче прізвище матері – Арват, її тато Федір Степанович Арват – академік педагогічних наук, був деканом філфаку в 70-их роках. Тато Юрій Миколайович працював на різних роботах, потім, коли Україна здобула незалежність, став приватним підприємцем. Дідусь по татові був письменником. Тож родина велика й цікава. Пам’ятаю, що в дитинстві багато читав. З шести років два рази на тиждень я і мій брат займалися з приватним вчителем англійською мовою. Я був трохи незадоволений, бо хотілося грати в футбол з дітьми, а замість цього доводилося «гризти граніт науки». Бешкетником не був, але в щоденнику за поведінку завжди було «два». Моє бачення трохи відрізнялося від загальноприйнятого, але все одно школу любив. Закінчив школу з однією четвіркою з фізкультури, хоча це було досить дивно, оскільки займався боксом і мав перший розряд. Отримав срібну медаль.


 – Де навчалися? Хто Ви за фахом?

– Закінчив школу в 1992 і одразу вступив в ЧНУ на юридичний факультет. Хоча більше мені подобалися гуманітарні й точні науки, лежало серце до такої нової спеціальності, як «Комп’ютерні технології». Але вступив на юрфак, хоча батьки ніколи не тиснули на мене. Закінчив цей факультет за спеціалізацією «Правознавство». Маю другу вищу освіту – перекладач-правознавець, тобто дипломат.


 – Пригадайте найцікавіший випадок з дитинства чи юності.

– З моїх студентських років є що згадати. Це був другий набір на факультет (в першому, до речі, навчався і Арсеній Яценюк, і Андрій Пишний, і інші представники «Фронту Змін»). Тоді все швидко розвивалося, вони самі навчалися, а потім вже деякі з них навчали нас. Було цікаво, хоча мав проблеми і з поведінкою, і з навчанням, а все через те, що було необхідно заробляти гроші, доводилося трохи пропускати заняття. Я їздив за кордон, переганяв автівки, адже це було досить популярне заняття на той час. Через пропуски був відрахований, поновлювався, потім перевівся на заочне відділення – тож вийшло так, що я вчився з трьома потоками. В цьому є й плюси – безліч друзів, знаю майже всіх юристів нашої області.

Запам’яталось, як викладач мене спитав: «Бурбак, що ти тут робиш? Йди, в тебе дружина народжує» (Посміхається). Так вийшло, що в мене іспит і дружина народжувала, був молодим татом, всі це знали, викладачі теж, було смішно.


 – Розкажіть про Вашу сім’ю, дружину, дітей.

– Одружився в 20 років, дружина старша від мене на п’ять років, і в цьому я бачу позитив: вона на той час була вже набагато кмітливіша, ніж я. В 21 вже мав доньку. Познайомилися з дружиною дуже просто: одружився на сусідці, знав її з дитинства. Моя мати була її репетитором з англійської мови. Дружина теж закінчила факультет іноземних мов. Одружуватися не боявся, адже мої батьки теж одружилися в ранньому віці і разом усе життя. Ось і у нас з дружиною незабаром п’ятнадцята річниця. У нас двоє дітей: доньці 14, а сину буде 10 років.


 – Чи пам’ятаєте своє перше кохання, перший поцілунок?

– Напевно, моя дружина і є моє перше та останнє кохання. А щодо поцілунку, це було так давно, не пам’ятаю. Хоча, безперечно, це було до дружини: я, як кажуть, до весілля «нагулявся» (сміється) і був готовий до подружнього життя.


 – Чи користуєтеся популярністю в жінок?

– Треба запитати в жінок. Можу всім сказати, що я щасливий у шлюбі.


 – Чи є у Вас власний чи сімейний бізнес?

– Я професійно займаюся політикою, а бізнес веде дружина. В неї своя компанія міжнародних вантажних перевезень. Дружина повністю займається цим з 2003 року, я відійшов від цього бізнесу 4 роки тому. Сам його започаткував, але потім, як кажуть, скинув на тендітні жіночі плечі, спершу їй це не надто подобалося, але «втягнулася», я фактично поставив її перед фактом.


 – Який у Вас сімейний дохід, якщо не секрет?

– Наш дохід і є наш бізнес. В принципі мене гроші не сильно турбують, але й не ділимо нічого, допомагаємо одне одному.


 – Чи вважаєте себе заможною людиною?

– Можу сказати, що багатий духовно. Зовсім по-іншому ставлюся до грошей. Для забезпечення своїх потреб і стилю життя, звісно, вистачає. Цифри не називатиму – це бізнес, буває по-різному, інколи більше, інколи менше. Хоча, для прикладу, коли на батьківських зборах знов повідомляють, скільки треба здати, навіть для нас це інколи занадто. Хоча розумію, що школа має потреби, але це досить багато. Я займаюся громадськими роботами, однак це не приносить доходів. Напевно, займатися політикою без сім’ї було б важко, адже тоді б довелося заробляти самому.


 – Яке у Вас авто? А у Вашої дружини?

– На мене зареєстрований ВАЗ-2108 1992 року, а у дружини Мitsubishi Pajero Sport 2003 року. Цю автівку я їй подарував, коли вона народила мені сина.


 – А дружина Вам авто не дарує?

– Ні, але коли мені потрібно, я можу в неї взяти. Хоча вона їздить частіше, а я лише в суботу і неділю. В мене взагалі є службова машина Skoda superb, на якій я постійно їжджу.


 – Хто вплинув на формування Вашої особистості?

– У першу чергу батьки. Вони завжди мене спрямовували, але ніколи не змушували. Казали, якщо хочеш чогось досягти в житті, тоді йди до цього, ти вправі це зробити сам – це має бути твоє рішення. Але ніколи не штовхали – йди туди, йди сюди. Так намагаюся виховувати своїх дітей. Наше завдання – дати їм освіту. Хоча не хотів би, щоб син займався політикою, в нього є тяга до футболу, і я його підтримую. У доньки є хист до мов. Не хочу тиснути на них. Вже тепер пояснюю, що в мене на плечах сидіти не будуть – до вісімнадцяти і все, як у цивілізованому світі, де батьки не утримують повнолітніх дітей.


– Хто для Вас є прикладом у житті?

– Мій дідусь. Він завжди мав багато знайомих і час поспілкуватись з кожним з них.


– З якими труднощами Ви стикалися в житті?

– З усіма. Пам’ятаю і Радянський Союз, як він розвалився, і буремні дев’яності. 2000-і роки теж були неспокійні. Я відчув все у повній мірі, що й інші люди, які прожили ці двадцять років незалежності. Тому я роблю зараз те, що роблю.


– Розкажіть про свою трудову діяльність.

– Починав я, як вже згадував, з «перегонки» машин із Закарпаття, з Угорщини. Спершу просто їхав, а потім сам спробував, поїхали, на позичені гроші купили машину, тут продали. Щось втратили, щось заробили. Тоді всі як уміли, так і крутилися. Ніколи в житті не був держслужбовцем. Певний період обіймав посаду заступника директора у великій транспортній компанії. Займався організацією маршрутних перевезень по місту. А потім партія, я у «Фронті Змін» з 2008 року.


 – Ви досить молодий політик. Як приймали рішення про вступ до партії «Фронт Змін»? Чи були до цього в іншій партії?

– У 2006 році робив свої перші політичні кроки і пробував свої сили в іншій партії. А у «Фронті Змін» я з самого початку. Арсенія Яценюка знаю з дитинства, він вчився з моїм братом на клас вище. Так вийшло, що зустрілися, обговорили, я погодився. Не вагався, хоча не думав, що політика для мене стане першою. Але потім, зважаючи на стан, в якому знаходиться країна, прийшов до того, що все це перейшло на професійний рівень.


 – Як вдається поєднувати політичну діяльність із сімейним життям? Чи дружина не проти Вашої політичної кар’єри, що часом буває небезпечною?

– Дружина мене підтримує, я вже жартую, що вона моя соратниця. Вона вже й сама є членом партії «Фронт Змін» і депутатом Шевченківської районної ради. Одразу скажу: дружина перемогла в мажоритарному окрузі, це було її власним бажанням, і обирали її виборці. Крім того, це допомагає хоч інколи мене побачити (сміється), бо політика займає багато часу, а це мінус у сімейному житті. А на рахунок безпечності, то вважаю, що кожна людина – коваль свого щастя, я свідомо на це йшов. Діти розуміють, хто їхні батьки, але я забороняю їм у житті користуватися тим, що мама й тато – політики. Була навіть розмова, і вони все розуміють, тому це ніяк не впливає ні на оцінки, ні на відвідування. В школі на них дивляться так, як на інших дітей, а для вчителів я не депутат, а той же Максим, який ще не так давно бігав цим самим коридорам.


 – Чи здійснювався колись на Вас тиск?

– А він завжди є. Ми ж опозиційна сила. А опонентам нашим хочу сказати, що їм треба бодай раз перечитати теорію держави і права та зрозуміти, що для того, щоб держава йшла далі, провладній партії конче потрібна опозиція, щоб вони не заснули, а завжди мали стимул розвиватися. Ми маємо їх підштовхувати, вони часом щось роблять і не бачать деталей, а ми саме на ці деталі вказуємо. Якби вони в дитинстві букварі не курили, а читали, вони б це знали. Це вигадано не нами, так просто має бути. Кожній силі потрібна противага. А тиску у вигляді погроз по телефону чи якось інакше не було. Все йде толерантно, по-буковинськи, напівнатяки, розмови, але лише стосовно політики. Політика – це боротьба.


 – На Вашу думку, що необхідно в першу чергу змінити в нашій області?

– Треба змінювати пріоритети й напрямки розвитку не тільки в нашій області, а й у всій країні. Вкладати гроші в інфраструктурні проекти, що потім нам дадуть поштовх. А на даний момент ми займаємося «проїданням» грошей. Якщо робити, то щось одне, і саме це доводити до кінця. Будувати не всі школи одразу, а почати з однієї, але довести її до завершення. Ось нещодавно знов заклали якісь каміння, і це ще до кінця далеко. А потім відкривають школу через десять років, і ми всі плескаємо – молодці! Але за що, питається, плескати? Це ж їхня робота. Вони ж отримують гроші від нас з Вами. Не треба робити культ особистості і ділити країну.


 – Як оцінюєте правовий стан у нашій області?

– Згідно із статистикою злочинність росте. Я проти того, що нарощують кількість правоохоронців. Проти того, що немає забезпеченості житла для міліціонерів, вони працюють за 1400-1500 грн. – цілодобово, без вихідних. Як би нас не критикували, але в нас є своє бачення, ми хочемо працювати й щось змінити на краще. Можна накупити машин нових, автоматів, кулеметів, однак не можна купити лад. Проблема з виконавчими органами. Плутають політику й судову систему. Нещодавно затримали директора однієї фірми, що, здається, вкрав бензовоз з бензином. Він був членом Партії регіонів, і чомусь саме цей факт фігурував у суді як пом’якшуюча обставина. Ну яка різниця, членом якої партії він є?


 – Чи маєте стосунок до якоїсь фінансової групи в Чернівцях? Яке відношення маєте до ринку «Добробут»?

– Всім це цікаво. По-перше, директором ТОВ «Інвест Альянс» і його власником є Михайло Прозоровський, депутат міської ради від «Фронту Змін». По-друге, знаю його з п’ятнадцяти років. По-третє, в той час, коли я керував транспортним відділом, то працював у фірмі, що будувала «Добробут». Хоча в нас взагалі чомусь вважають, що все в місті належить нашій партії та А.Яценюку особисто. Але все це просто міф, і Арсеній Яценюк не має ніякого відношення до «Добробуту». Це чітко прописано в декларації, яку він подає перед виборами. В нас багато чого просто «притягнуто за вуха». А взагалі політик має думати про політику, а не про порожній шлунок. Тому, щоб не було корупції, політик має бути забезпеченим.


 – Скільки зрадників у Вашій партії? Що плануєте з цим робити?

– Це об’єктивно-суб’єкти-вний момент, що завжди присутній. Тому ми відкрито про це заявляємо і виключаємо таких осіб зі списків членів партії. Намагаємося очищатися від таких осіб, які не розуміють, що вони роблять у нашій партії.


 – Восени Ваша партія називала пані Гаєвську зрадницею і говорила про припинення її депутатства в міській раді. Це були лише слова?

– На жаль, міська територіальна виборча комісія дещо гальмує процес виключення її з партії, тому нині вона позафракційна, хоча всім заявляє, що досі є членом партії «Фронт Змін». Але насправді вона вже не є членом нашої партії. А що вона каже про себе, це вже її особиста справа. Це стосується й того, чим вона керувалася, зрадивши партію. Коли вже нарешті зрозуміють, що в нас серйозна організація, де є положення про членство і відповідальність перед партією.


 – Чому «Фронт Змін» займає таку пасивну позицію в обласній і міській радах?

– Я не можу погодитись з таким запитанням. Навпаки, «Фронт Змін» вже давно займає принципову та активну позицію. Основна ідея нашої партії – розбудова України через зміну політичної еліти. Треба пускати молодь до влади. В обласній раді є фракція «Фронту Змін», є інші, але з кожного питання на кожній сесії ми маємо свою думку і свою позицію. Інша річ, що провладна більшість нас не чує. Аналогічна ситуація і в міській раді. Ми друга за чисельністю партія, і в нас немає потреби зчиняти галас, аби нас почули. І ми не займаємо пасивну позицію, просто ми все робимо конструктивно, а не розводимо балаган. Ми єдина партія, яка поставила питання про обрання голови обласної ради, і це не буде представник «Фронту Змін». Хоча, безперечно, маємо свою кандидатуру. Ми спонукаємо Партію регіонів обрати когось із своїх однопартійців, тоді вони будуть нести повну відповідальність за ухвалені рішення. Ми, як опозиція, будемо обов’язково це контролювати. – Чому Ваша партія не ініціює єдність опозиційних сил? – Чому Ви так вирішили? Ми першими підтримали ініціативу створення Комітету опору диктатурі, постійно говоримо про об’єднання опозиційних сил. І не тільки говоримо, а робимо поступові кроки в цьому напрямку. Об’єднуватися нам вкрай необхідно. Вчора заарештували Тимошенко, а завтра прийдуть за кимось з нас. І треба об’єднуватися, щоб не сперечатися одне з одним, бо в нас є один опонент – Партія регіонів.


 – Чому Ваша партія, маючи більшість у деяких районах області, не зайняла керуючі посади та не взяла владу в свої руки?

– Міський голова Новодністровська Руслан Панчишин – член партії «Фронт Змін». Один з небагатьох, до речі, в Україні міський голова від нашої партії. Майже в усіх районах при владі представники правлячої партії. Тому ми поки що не на керівних посадах. Але ми – опозиція, і ми прагнемо змусити нинішніх керівників працювати чесно і в законодавчому полі. Хай займають керівні посади, а ми будемо своїми діями спонукати їх не засиджуватися на «пригрітих» місцях без діла.


 – «Фронт Змін» брав участь у мітингу з підтримки Тимошенко в Чернівцях. Чи означає це, що Ваші партії будуть співпрацювати?

– Ми були навіть організаторами цього мітингу. Вся її передвиборча компанія була проти нас, але, враховуючи реальну загрозу диктатури, треба об’єднуватися. Ми не підтримуємо її особисто, а хочемо перевести процес у правове русло, хай буде судовий процес, але за законом. Якщо вкрала, нехай сідає, а нині все просто перетворили на політичну репресію й фарс. Має бути колегіальний суд, відкритий і без тиску. Слід зробити цей процес неполітичним. І, звісно, ми будемо співпрацювати, адже знаємо: Партія регіонів зацікавлена в тому, щоб маленькі партії пересварилися між собою, тоді вони виграють. Ви ж бачите, що їхній рейтинг падає просто катастрофічно, тож розбрат у партіях їм лише на руку.


 – Які плани на майбутнє у Вашої партії? Як надалі будете протистояти владі? Чи вистачить ресурсів?

– По-перше, ми на останній прес-конференції заявили, що передвиборчий процес уже почався і це зараз основне завдання. По-друге, ми активно працюємо в Комітеті опору диктатурі, в усіх депутатських фракціях, допомагаємо громадянам у вирішенні їхніх питань. Роботи достатньо. Задіюємо всі людські ресурси. Щодо фінансів, то можу сказати: ми самодостатня структура і не фінансуємося з Києва, а розраховуємо лише на власні сили. Велику підтримку маємо від людей. І ті, хто кажуть, що ми «водимо політичну козу, а народ – це бидло», вони дуже помиляються. Люди все розуміють і знають, що робити і кого обирати.


 – Вважається, що Ви і А.Яценюк у дружніх стосунках. Які реальні відносини між Вами?

– Звісно, більше в нас ділові стосунки, розділяю приватне життя та роботу. Але ми дуже давно знайомі. На свій День народження він завжди запрошує, і мене теж вітає. Але це нормальні стосунки в будь-якому колективі. Але так, ми друзі. Можу сказати, що в нас у «Фронті Змін» між колегами нормальні демократичні стосунки, за критичної ситуації допомагаємо одне одному.


– Ви підтримуєте колишнього мера Федорука? Що плануєте надалі робити?

– Ще один міф. Підтримували на виборах. Ми вже неодноразово казали, що не підтримуємо конкретні особистості. Ми проти того, що зняли його незаконно. Обирали його виборці, і, перед тим як приймати рішення про висловлення йому недовіри, треба було спитати в тих людей, які за нього голосували. Не мали права його знімати 42 депутати, які хочуть роздерти між собою місто. Ось що ми захищаємо, і не важливо, хто був на його місці. І для підтримки цього ми беремо участь у всіх ініціативних групах «Спільними зусиллями захистимо Чернівці». І це не піар.


 – Чи поширене у «Фронті Змін» таке явище, як кумівство?

– У нас немає кумівства. Ми – ідейне об’єднання, і ця ідея народилася в одній групі людей, які виховувалися в один час і в яких сформувалася однакова думка, позиція.


 Взагалі я проти кумівства, хоча, з іншого боку, якщо людина на своєму місці, то чому ні? Ось недавно був приклад в одному з районів: в державній організації чоловік – керівник, дружина – бухгалтер. Її попередили, що можуть звільнити з посади згідно із законодавством. Звільнили, а тепер не можуть знайти бухгалтера: ніхто не хоче працювати за копійки. Тут треба керуватися не родинними зв’язками, а реальними вміннями людей, проводити моніторинг.


 – Коли Ваша партія серйозно вступить у передвиборчу боротьбу до Верховної Ради? Чи є вже списки кандидатів від Вашої партії?

– Ми вже серйозно вступили в передвиборчу боротьбу. А списків ще не існує, бо немає закону.


– Чи плануєте йти до Верховної Ради?

– Все вирішує з’їзд партії, скажуть йти – піду. Тут все залежить від рішення керівництва.


 – Ви – експресивна людина. Як вдається контролювати власні емоції? На що здатні в «гніві»?

– Замкнутися в кімнаті і виплеснути всі емоції (сміється). Категорично не визнаю публічних проявів гніву й неадекватної поведінки. Звісно, я не прихильник тримати все в собі, гнів часом треба виплескувати, а то може бути проблеми з нервовою системою, а, як відомо, саме від нервів всі хвороби.


 – Ваша партія вже тривалий час в опозиції. Чи багато у Вас ворогів у зв’язку з цим?

– Я не називаю їх ворогами – це опоненти Хоча треба їх питати, а так, то я не є конфліктною людиною. Намагаюсь не переносити політичні чвари на особистий рівень. Взагалі не можу довго тримати зло і вважаю, що ворогів у мене немає, принаймні я їх не вважаю такими. Не люблю, коли люди чинять підло по відношенню до мене чи моїх близьких, але навіть після того, як людина перестала бути моїм другом, я все одно привітаюсь і руку подам, навіть якщо зі мною не схочуть вітатись. Така я людина


 – Чи підтримуєте Ви жінок у політиці?

– Я за гендерну рівність, хотілося б, щоб жінок у політиці було більше. Треба йти до світових стандартів – 50 на 50, вважаю жінок досить розумними для цієї роботи. Чоловіки думають однією півкулею мозку, жінки – іншою. Було б краще, коли б ми працювали в тандемі. Інколи бачу, що в нас жінки більш сильні і більш мужні, ніж чоловіки, і тому розумію, що вони потрібні. Лишень вони б були більш ініціативні і не трималися осторонь. Хоча не підтримую нововведень в пенсійній реформі. Підняти на п’ять років пенсійний вік для жінок… Як таке можна робити?


 – Чи отримуєте задоволення від своєї діяльності?

– Так, я люблю займатися тим, чим займаюсь. Вважаю, що тільки за такої умови можна робити щось добре. Якщо робити щось з примусу – нічого хорошого з того не вийде.


 – Де за кордоном бували? Чи вивчали досвід політиків інших країн? Що вразило?

– У рамках регіональної громадської організації ми співпрацюємо з Міністерством фінансів Німеччини, тож часто їжджу туди. Потрібно ж якось державі заробляти гроші і ставати житницею Європи, а не «розбазарювати» країну між собою. За кордоном є багато негативного, є позитив, але їхній досвід, помножений на нашу ментальність, може дати гарні результати. Дуже люблю їздити в Польщу. Вони близькі нам по духу. Двадцять років тому в нас було краще, ніж у них, і де зараз вони, а де ми. Ця країна найкраще пережила кризу і зараз нормально живе та працює. А ми весь цей час лише теревенимо. На рахунок того, де бував, то, крім Америки, Австралії та Антарктиди, був скрізь. Але скажу відверто: чим більше Ви буваєте за кордоном, тим сильніше тягне на батьківщину, розумієш, що твій дім тут.


 – Які Ваші найбільші успіхи у житті?

– Двоє дітей – найбільший успіх.


 – Яка Ваша найзаповітніша мрія?

– Звісно, мрія є. Людина, яка не має мрії, марно живе, але це дуже особисте.


 – Чи є у Вас хобі? Яке?

– У вихідні дні гуляю зі своїм собакою – Конаном (італійська порода, кане корсо – ред.) встаю о сьомій ранку і півгодини відпочиваю душею.


 – Де та як любите відпочивати?

– Хоча це не патріотично – люблю відпочивати за кордоном. Цього року був у Болгарії. Намагаємося відпочивати щороку, люблю інколи їхати тільки з дружиною, а дітей відправляємо відпочивати в табір чи з бабусею: вони вже великі. Але я без дружини ніколи не відпочиваю, якщо кудись і їду, то лише по роботі.


 – Чи займаєтеся спортом? Яким?

– Не маю часу, хоча й треба. Коли був молодим, займався боксом.


 – Які страви та алкогольні напої полюбляєте?

– Люблю пиво, а до їжі ставлюся спокійно, не перебираю. Люблю мамин борщ.


 – Ваше життєве кредо.

– Якщо наполегливо працювати, можна досягти будь-чого. Треба ставити мету і йти до неї.


Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення