Субота, 21 липня 2018p.

Віктор ПАВЛЮК: Тільки сильні лідери можуть об’єднати країну

Віктор ПАВЛЮК: Тільки сильні лідери можуть об’єднати країну

 Громадський діяч, мер Чернівців (1991-1994), віце-губернатор області (2006-2010), заступник міністра економіки Автономної Республіки Крим (2003-2005), заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (2005-2006), заслужений економіст України, науковий співробітник, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Автор 26 наукових праць. Захоплення: риболовля, настільний теніс, мотоцикл, читання.


 Народився в мальовничому селі Лопушна Вижницького району. Батьки мої – вчителі. Батько нині покійний, 37 років пропрацював вчителем, а мати – 35. Сьогодні вже пенсіонерка. Проживає в Чернівцях.


– Базову освіту отримав у школі №23. Навчався добре. Тоді був сильний педколектив. Мене там дуже багато чого навчили. Це була благодатна життєва школа. Перша і найсильніша. Я приїхав із села в обласний центр в сильну школу. І мені треба було добре попрацювати, щоб отримувати такі оцінки, які я мав у селі. Було надзвичайно важко. В селі мені все давалося легко. Міг навіть не відкривати підручник, бо все схоплював на уроці. Тут рівень був такий, що треба було багато готуватися. Це навчило мене працювати.


 Пізніше навчався в Чернівецькому університеті. Закінчив фізичний факультет, кафедру мікроелектроніки. Потім вступив до аспірантури при Інституті проблем матеріалознавства. Після вступу мене відразу забрали в армію. Служив офіцером в Прикарпатському військовому окрузі. До 1991 року працював науковим співробітником в інституті. Після того був обраний головою Чернівецької міської ради та залишив наукову роботу. Маю 26 наукових праць. Закінчив чотири курси юридичного факультету. А також два роки навчався заочно на курсах з економіки, які дали мені можливість фахово розбиратися у справах, які доводилось вирішувати.


– Розкажіть про свою сім’ю.

– Дружина Оксана Івасюк працює доцентом на кафедрі української літератури, займається дослідженням літератури ХХ століття. Син Михайло – кандидат політичних наук, працює на факультеті історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ. Одружений, має сина Устимчика – мого онука.


– Чи пам’ятаєте Ви своє перше кохання?

– Звичайно. Вперше закохався у свою сусідку тут, у Чернівцях. Швидше це було не кохання, а закоханість. Із своєю дружиною познайомився ще студентом. На новорічному вечорі 28 грудня 1977 року. Тоді я був на четвертому курсі, а вона – на першому.


– Що Вам пригадується з дитинства?

– Формування кожної юнацької особистості відбувається по-різному. Я був вчительським сином, а тому мав певні поведінкові обов’язки. Доводилося ці вимоги витримувати. Ходив в церкву, хоча в той час це заборонялося. Мене охороняли товариші. І коли хтось з вчителів школи йшов перевіряти, чи там немає дітей шкільного віку, то всі ховалися, щоб ніхто не побачив. Також пам’ятаю, як робили самостріл. Клали сірку в старий ключ, вставляли туди цвях, розгойдували і кріпили до деревини. Це був такий звичай у гуцулів. Коли паску виносили, то всі салютували, щоб було чути, що вже освячена їжа. Коли з церкви виходили, то старші гуцули ставали в ряд і стріляли із самострілів і грали дзвони. Цей звичай існує і сьогодні.


– Пригадайте, будь ласка, якийсь цікавий випадок з життя держслужбовця.

– Коли приїхав прем’єр-міністр Віктор Янукович з візитом в Чернівецьку область, він дуже критично був налаштований до команди губернатора Володимира Куліша. Але потім сказав: «Те, що мені говорили, і те, що я побачив, – це різні речі. Хороша робота і результати, дякую». Ця оцінка була більше, ніж оцінка прем’єра. Бо це була оцінка і лідера партії, яка була політичним опонентом.


– Розкажіть про свою трудову діяльність.

– З 1991 по 1994 рік працював на посаді голови міської ради та її виконкому. Після того працював директором обласного центру зайнятості. З 1996 по 1998 рік працював заступником голови облдержадміністрації та керівником апарату. Працював начальником обласного управління Держспецмонополії. В 1999 році поїхав працювати в торгово-економічну місію в складі Посольства України в Чеській Республіці. У 2003 році був запрошений в уряд Автономної Республіки Крим (АРК). Працював першим заступником міністра економіки. Потім заступником Представника Президента в АРК. Звідти перейшов в Чернівецьку область першим заступником голови ОДА.


– Чим Ви зараз займаєтеся?

– Зараз я не на державній службі. Працюю менеджером в одній компанії. Готую кілька інвестиційних проектів. Хоча це важко йде. Працюю експертом спільного швейцарсько-українського проекту, гранту з підтримки місцевого самоврядування та регіонального управління. Зараз завершуємо підготовку проекту адміністративно-територіальної реформи в Україні.


– А політикою все ще займаєтеся?

– Я член партії «Наша Україна». Член обласної ради та політради партії. Але від керівництва обласної організації фактично відійшов. Там є голова, заступники.


– Яка причина, що Ви відійшли?

– Нормальна причина. Це ж не постійне місце. Так склалося. Є нові ініціативи, люди, які прагнуть себе реалізувати. Проте беру участь у роботі центральної політради в обговоренні різних питань. На жаль, треба констатувати, що останні роки цікаві не агітацією за платформу чи програму своїх партій, а дискредитацією своїх опонентів чи конкурентів на виборах. І це знизило рейтинг і довіру виборців до всіх.


– Чи маєте Ви власний чи сімейний бізнес?

– Ні. Я заробляю як найманий працівник.


– Хто для Вас є прикладом у житті?

– Батько, дід і тесть. Це люди, які мені дали багато чого як вчителі. Дід навчив поваги до праці. Він був громадським діячем, оскільки вся родина мала відношення до української справи. Він підтримав видання першої української загальної енциклопедії, яка вийшла в Коломиї в 1936 році. Батько навчив розважливості і мудрості. Тесть Михайло Івасюк дав мені ту освіту, яку я не міг здобути ні в університеті, ні в школі.



– Розкажіть про свою трудову діяльність.

– З 1991 по 1994 рік працював на посаді голови міської ради та її виконкому. Після того працював директором обласного центру зайнятості. З 1996 по 1998 рік працював заступником голови облдержадміністрації та керівником апарату. Працював начальником обласного управління Держспецмонополії. В 1999 році поїхав працювати в торгово-економічну місію в складі Посольства України в Чеській Республіці. У 2003 році був запрошений в уряд Автономної Республіки Крим (АРК). Працював першим заступником міністра економіки. Потім заступником Представника Президента в АРК. Звідти перейшов в Чернівецьку область першим заступником голови ОДА.  


– Чим Ви зараз займаєтеся?

– Зараз я не на державній службі. Працюю менеджером в одній компанії. Готую кілька інвестиційних проектів. Хоча це важко йде. Працюю експертом спільного швейцарсько-українського проекту, гранту з підтримки місцевого самоврядування та регіонального управління. Зараз завершуємо підготовку проекту адміністративно-територіальної реформи в Україні.


– А політикою все ще займаєтеся?

– Я член партії «Наша Україна». Член обласної ради та політради партії. Але від керівництва обласної організації фактично відійшов. Там є голова, заступники.


– Яка причина, що Ви відійшли?

– Нормальна причина. Це ж не постійне місце. Так склалося. Є нові ініціативи, люди, які прагнуть себе реалізувати. Проте беру участь у роботі централ 


– Які у Вас стосунки з теперішньою владою?

– Я не є ні об’єктом, ні суб’єктом взаємовідносин з нинішньою владою. Щодо їх діяльності, то певні програми підтримую, зокрема, продовження будівництва в області об’єктів соціальної сфери. Це позитивно, що коли хтось починає, а наступники завершують роботу. Разом з тим є певні запитання щодо рівня демократії, прозорості прийняття рішень, залучення інвестицій. Вони викликають нарікання як у суспільстві, так і у світової громадськості. Є багато інвесторів, які мають перспективні і потрібні Україні проекти, але не можуть через нинішню бюрократію їх реалізувати.


– Як Ви оцінюєте реакцію іноземних країн щодо судового процесу над Ю.Тимошенко? Яка роль дипломатії в поліпшенні іміджу України?

– Це об’єктивна критика із Заходу. В них так не вирішують проблеми. У західній демократії таких прецедентів немає. З точки зору державного службовця, який 20 років працював з бюджетом, то ціна 450 доларів за 1 тис. куб. м за газ, «м’яко кажучи», мені не зрозуміла. І це не політичне питання. А з точки зору судової процедури, то це не зовсім коректно. Рядовий суддя районного суду не може судити прем’єр-міністра. І не може розбиратися, є порушення чи немає? Це не той рівень оцінки. Дипломатія не може зробити тут більше чи менше. Але саме відсутність законодавчого механізму розгляду таких конфліктних ситуацій породила таку оцінку. Немає законодавчого механізму, щоб регулював аналіз дій і вчинків вищих посадових осіб. Ми використовуємо простий механізм: рядовий суддя може розглядати цю справу. Цього немає в жодній державі. Саме тому маємо негативні оцінки. Я згоден, що вищі посадові особи повинні бути відповідальними за те, що вони вчинили. В кожній державі має бути спеціальний інструмент, який повинен бути прописаний. Наприклад, у Конгресі США є комісія, яка розглядає проблеми щодо імпічменту Президента і передає в Сенат для затвердження. Там цей процес є складним.

Те, що це перейшло в публічну дискусію «винна – невинна», – це неправильно. Суспільство втягують. Фактично ми перетворили цей суд на суд Лінча (самосуд). Це не предмет громадського обговорення. Рішення має приймати спеціальний орган – або парламентська комісія, або Верховний суд, спеціальний суд, який утворюється за квотою Президентом України, Верховною Радою. Щоб була громадська довіра до судового органу. І не існувало сумнівів у вибірковості осудження.


– Як Ви оцінюєте зміну мера?

– У законі чітко виписано – противага між міською радою та мером. Обидві інституції мають легітимність, та їхня легітимність є однаковою. І не треба дивитися на кількість голосів. Фактично міська рада має право відправити мера у відставку. Чіткі мотиви і аргументи не прописані в законі. Написано, що є таке право. Це зобов’язує і міську раду, і міського голову співпрацювати, шукати компромісу. Якщо його немає, тоді є та ситуація, яка склалась. У цій ситуації іншого інструмента для розв’язання конфлікту, ніж нові вибори, немає.


– Чи нормально, що так довго немає голови облради?

– Законодавство це дозволяє. З точки зору оперативності, це погано. Обраний голова більш легітимний, ніж заступник, який виконує його обов’язки. Тому це менш ефективно. Головне в цій ситуації – чи сильно відчувають це виборці, щось вирішується краще чи гірше?


– Пригадайте ті приємні хвилини, коли Вас обрали мером міста.

– То була перша демократична хвиля національного відродження, яка панувала по всій Україні, адже проголосили незалежність. Представники цієї хвилі дуже багато зробили для утвердження незалежності: попри скепсис, недовіру, очевидний саботаж колишньої партноменклатури вдалося дуже багато. Разом з тим відчував велику відповідальність, що спонукала до вирішення багатьох проблем. Хотілось багато зробити і для демократії, і для добробуту.


– Які причини поразки Помаранчевої революції?

– По-перше, кожний, хто отримує великий кредит довіри і велику підтримку на виборах, наштовхується на велику прискіпливість. Той, хто замахується на здійснення великої справи, наштовхується на великий спротив, навіть остракізм. Але з часом історія розставляє все на свої місця. По-друге, Помаранчева революція не програла, адже люди, суспільство після Майдану стали вільнішими. Багато зроблено за 5 років, особливо у розвитку економіки, залучено іноземні інвестиції, підвищено самоідентифікацію українців. Але перша хвиля демократичних перетворень, боротьби з корупцією не завжди переможна, бо у нас і посттоталітарне, і постгеноцидне суспільство, це треба розуміти. По-третє, сірим бути легше, ніж яскравим.


– Що вдалося реалізувати команді екс-губернатора Володимира Куліша?

– З усіх своїх перебувань на владних посадах період роботи в ОДА вважаю одним з найуспішніших. Вдалося дуже багато, як-от: формування первинної сітки медичної допомоги, будівництво шкіл, покращення інфраструктури в області, залучення інвестицій. В області ми провели інвентаризацію об’єктів незавершеного будівництва. Разом з тим залишилося багато невирішених проблем. Приємно, коли влада продовжує хороші ініціативи попередників, а не огульно критикує все. Авторитет влади підвищується не за рахунок критики попередників, а завдяки результатам власних досягнень.


– Як Ви оцінюєте економічну ситуацію в Україні?

– Не хочу порівнювати попередній період влади, але статистика говорить сама за себе. У 2005 році Україна мала прямих іноземних інвестицій 7,5 млрд. доларів накопичувальних і 36,7 млрд. станом на 01.01.2010 р. Згідно з даними статистики, за 2010 рік прямих іноземних інвестицій ввезли на суму 837 млн. доларів, вивезли близько 4 млрд. доларів. Ось Вам динаміка довіри інвестора до ситуації в Україні. А от інвестиції у виробництво, порівняно з 2009 роком, збільшилися.


– Чи правда, що перші особи в команді Куліша звели для себе будинки в Карпатах?

– Мені такі факти не відомі. Якщо той, хто говорить, надасть фотографії, рішення відповідних органів про виділення якоїсь ділянки, тоді це факт. А без цього це звичайні інформаційні «качки», запущені анонімно для дискредитації попередників у передвиборчий період.


– Якщо б Вам запропонували місце в команді губернатора Михайла Папієва, Ви б погодилися?

– До речі, пропонували, але я вже працював. Хочу спробувати попрацювати у виробничій сфері.


– З огляду на перспективу партії «Наша Україна» скажіть: краще бути в опозиції чи у владі?

– Це кон’юнктурне запитання. Всі замислюються, як би щось зробити, щоб потрапити на наступних виборах у парламент. Це не є самоціль для політиків, які думають про державу і про її перспективи. Це не є самоціллю і для мене. Я став членом партії, тому що мої погляди збіглися з програмою. До цього був членом Руху. Ще коли він не був партією. Як тільки розколовся, я не бачив себе активним членом організації. Розкол Руху – це трагедія. Так само, як громадської організації ОУН, яка розділилася. До цього багато зусиль приклали позасторонні сили. І також до того, що зараз робиться в демократично-національній опозиції. Я далекий від тієї думки, яку хочуть нав’язати суспільству, що в Україні є синдром гетьманства. Він не менш і не більш поширений, ніж у Німеччині, Чехії чи інших країнах. Це природний мотив вчинків кожного політика, коли він хоче бачити себе першим. Якщо взяти об’єктивно, то в нас дуже сильно присутній фактор позаукраїнських сил, які хочуть розколоти українську національну демократію. І поки що це успішно їм вдається. Через тих людей, які живуть тут, але підтримуються і фінансуються з-за меж України. Історія показує, що тільки сильні лідери можуть об’єднати країну. Ярослав Мудрий у Київській Русі, Карл Великий в Чехії, король Людовик у Франції. Але в тих країнах зовнішній вплив був мінімізований.

Об’єднуватися можна. І краще об’єднатися для результативності і загальної мети… А добрих диктаторів не буває. Якщо сьогодні ліквідовують опозицію, то завтра ліквідують прогрес. 


– Чи підтримує Ваша сім’я стосунки з Віктором Ющенком?

– Звичайно, зустрічаємося на різних заходах. Ми були на Форумі видавців у Львові, куди приїхала Катерина Ющенко. Там презентували антологію «Пастораль річечки», а також прекрасну книжку українського поета Леоніда Талалая, яку редагував буковинець Мирослав Лазарук, видані за підтримки фонду «Україна 3000». Це, на мою думку, позитивно. Ці проекти не є прибутковими. А фахова поезія, фахова література, моральна, яка підносить людину до певних ідеалів, європейських, гуманних, цивілізаційних, зараз у дефіциті. Подивимося, що сьогодні продається на книжкових полицях. В основному це таке собі чтиво. Треба ж і високі речі підтримувати. Я позитивно оцінюю ініціативи Віктора Андрійовича і Катерини Михайлівни: це все необхідне для підвищення освіти і культури українців. І дрібне глузування з їхніх ініціатив є недоречним. Я схвально ставлюся до того, що представник будь-якої політичної сили чи безпартійний робить добру справу. Не всі наші політики мають бажання зробити щось корисне і потрібне для культури, для народу, а не для підвищення своїх симпатій серед майбутніх виборців. Родина Ющенків – це прекрасна українська родина двох великих особистостей, спілкування з якими надзвичайно цікаве, і це для мене за честь.


– Чи плануєте Ви балотуватися на наступних виборах до Верховної Ради України?

– Для мене це питання ще не постало. Немає закону про вибори, та й не оголошено, коли вони відбудуться.


– Чи були Ви за кордоном? Де і коли?

– Вперше я побував за кордоном ще в піонерському таборі в Румунії. Потрапив туди як переможець наукових олімпіад з фізики, математики.


– А в західних країнах бували?

– Так, в Іспанії, Франції, Греції, Туреччині. Побачив західний світ, який був зовсім інший, ніж той, що я про нього читав у пресі. Вважаю, що політики, які приймають рішення, повинні їхати в інші країни і дивитися, як люди живуть. З’ясувати, чому вони так живуть. І послухатися в них, які ж там реформи відбуваються. А не говорити, що в нас свій шлях і ми особлива країна. Коли працював у Посольстві України у Празі, побував у багатьох країнах Східної Європи.


– Які Ваші найбільші успіхи?

– Успіхом є результат, проілюстрований у збірнику, що опублікований в області 2006-2010 рр. по кожному селу, кожному району, по області в цілому. Така хрестоматія. Не хочу нікого ображати. Але поки що жодна обласна команда такого збірника не може видати. Там є багато збудованих об’єктів, а також проблеми і плани, що чекають на реалізацію. У Криму нам вдалося побудувати найкращу українську гімназію, модерну українську бібліотеку, 2 сміттєсортувальні заводи в м. Саки та м. Феодосія. Також планували відкрити в Чернівцях та Сторожинці, але через різні причини не вдалось.


– Яке у Вас захоплення?

– Зараз це мій онучок Устимчик. Це велика радість спостерігати, як він росте і розвивається. Займаюся громадською діяльністю. Творчо допоміг у виданні антології «Байки буковинські». Намагаюсь підтримувати мистецькі заходи.


– Де та як Ви любите відпочивати?

– Відпочиваю за кермом. Маю мотоцикл, люблю їздити з дружиною в ліс. Граю в настільний теніс. Люблю рибалити, збирати гриби, подорожувати і, звичайно, читати.


– Чи є у Вас нагороди чи премії?

– Є. Нагороджений орденом «За заслуги», орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Київського патріархату. Маю почесну грамоту АРК, подяку за роботу Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Але коли мене нагороджують, я не вважаю це успіхом. Більшим успіхом вважаю, коли я когось нагородив. Подав на нагородження чи підтримав кандидата. Тоді це більше моя ініціатива.


– Які Ваші улюблені страви та напої?

– Улюблені страви – це всі страви, які смачно приготовлені. Буковинська кухня – чудова, оскільки на неї вплинуло багато кухонь. Кожна кухня має свої делікатеси. І єврейська, і молдовська, і балканська, і австрійська. Особливо люблю страви, замащені в печі: борщ, рибу, голубці.


– Що Вам вдалося здійснити на посаді мера міста?

– Вважаю позитивом у роботі міської ради, що вдалося безболісно реформувати торгові об’єднання, які тут були. З монопольного на більш конкурентне. В нас були «Міськмолоко», продовольча система магазинів, система промислових магазинів. Всі ці об’єднання в багатьох містах були монопольно переведені на комерційну основу. Віддані в оренду чи приватизовані. Завдяки зусиллям, які вдалося реалізувати через повноваження міської ради, вдалося утворити більш конкурентне середовище. Це і Калинівський ринок. В нас було 76 магазинів з підтримки національного виробника. Кожна фабрика мала без конкурсу торгову точку для реалізації своєї продукції. Це і «Трембіта», яка тоді була не така конкурентоздатна, як зараз. Тоді це було підприємство, де склади в 3 тисячі квадратних метрів були «забиті» їхньою продукцією. Наша кондитерська фабрика, «Розма», машзавод, меблева фабрика і інші – всі мали фірмові магазини без конкурсу.

Також ми підтримували митців. Всі художники в нас мали безконкурсні майстерні та не оплачували орендну плату. Це дало можливість митцям нормально жити. Вдалося створити симфонічний оркестр. Також вирішили проблему для міста щодо сміттєзвалища.


– Яка Ваша найзаповітніша мрія?

– Побачити Україну рівною учасницею Європейського Союзу, розвиненою, демократичною, заможною.

Оцінити матеріал:
(2 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення