П'ятниця, 20 липня 2018p.

Василь ОРЛЕЦЬКИЙ: Досі шкодую про те, що залишив суддівство

Василь ОРЛЕЦЬКИЙ: Досі шкодую про те, що залишив суддівство

 Ми зустрілися з відомою особистістю нашого краю, бізнесменом і меценатом, президентом ФСК «Буковина» Василем Григоровичем Орлецьким і спробували дізнатися про його особисте життя, думки щодо результатів команди, плани на майбутнє та ще багато чого цікавого.


– Розкажіть, де Ви народилися? Хто Ваші батьки?

– Народився в селі Лужани Кіцманського району Чернівецької області. Взагалі я народився 31 грудня 1958 року, але мене записали на 1 січня 1959 року. Батько Григорій Олексійович помер у 1995 році, а мати Сидонія Іванівна ще жива. Близько 40 років вона працювала в школі вчителем російської мови та літератури. Зараз вона на пенсії. Тато теж все життя працював на одній роботі – токарем у Чернівецькому локомотивному депо. Туди він прийшов у тринадцятирічному віці і працював там до виходу на пенсію.


– Яким було Ваше дитинство? Ким мріяли стати?

– Дитинство у мене було, напевно, таким, як і у всіх, – город, будинок, школа. Щодо мрій? Ви знаєте, у ті часи багато хто мріяв стати льотчиком, космонавтом, міліціонером і т.д. Мене більше цікавив спорт. Та й життя так склалося, що моє дитинство, молодість були пов’язані зі спортом. Після школи, у 1976 році, я поступив до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на фізкультурне відділення.


– Яким спортом займалися?

– У школі більше любив футбол, але, отримавши травму паху, не міг більше займатися цим видом спорту. Пізніше для себе відкрив баскетбол, у якому досяг непоганих успіхів. В інституті виступав за місцеву баскетбольну команду. Одного разу ми навіть посіли третє місце серед усіх навчальних закладів України. Але й у інших видах спорту я теж був успішним. Зокрема, стрибав 175 см у висоту.


– Чому зупинилися саме на Кам’янець-Подільському педагогічному інституті? Можливо, були ще якісь варіанти, мрії?

– Я скажу одне. Після закінчення школи отримав запрошення на вступ до Чернівецького медичного інституту. Там і хороша команда баскетбольна була. Але, чесно кажучи, у мене душа не лежала до цього. На той час у Чернівцях не було фізкультурного відділення, а найближчим освітнім закладом був Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Тому туди і поступив.


– Хто або що вплинуло на формування Вашої особистості?

– Я, напевно, самостійно прокладав свій шлях. Батьки ніколи не давали мені певних вказівок і не диктували умови, як я маю жити. Щодо майбутнього фаху, то вони й самі були не проти.


– Чи пам’ятаєте, як заробили свої перші гроші в житті?

– Тринадцять років працював у школі. Моїми першими грошима була заробітна плата, отримана в школі.


– До 1993 року Ви працювали у Мамаївській школі. Що викладали? Які враження від викладацького життя?

– Працював учителем фізкультури. Окрім того, що й сам був молодим, мені довелося викладати майже у своїх однолітків, які на 5-6 років молодші від мене. Але було цікаво: ми проводили різноманітні змагання, конкурси. Я від того отримував задоволення.


– Розкажіть про Вашу сім’ю – дружину, дітей.

– Маю двох дітей. Звуть їх Андрій і Наталя. Вони обоє закінчили юридичний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Син допомагає мені в бізнесі, а донька нещодавно народила онука, якого назвали Данилом. Мою дружину звуть Галина Василівна, вона родом з Мамаївців.


– Чому вирішили завершити педагогічну діяльність і стати приватним підприємцем?

– Власне, під питанням стояла не лише вчительська кар’єра. Окрім роботи в школі, я ще займався суддівством футбольних матчів тодішнього чемпіонату Радянського Союзу. А потім з’явився бізнес, і так вийшло, що мені довелося обирати між роботою у школі та власним бізнесом. Звичайно, на кону було і питання суддівства. Спочатку я пробував поєднувати суддівство з бізнесом, але треба було займатися чимось одним. Тож, окрім школи, я залишив і суддівство. І, якщо чесно, це єдине рішення, про яке я шкодую, адже в мене були хороші перспективи у цьому плані.


– З чого починали? Як заробили свій перший капітал?

– Як і всі: їздили за кордон, привозили килими, інші товари, а потім їх продавали. За товаром переважно їхали до Туреччини. Не думаю, що повідаю Вам щось нове, адже у той час більшість так починала. Це якраз були важкі часи – 1991-94 роки, коли країна ставала на ноги.


– Чи є у Вас власний або сімейний бізнес? Який?

– Зараз у нас сімейний бізнес. Ми маємо дві автозаправочні станції «Орлан». Дружина має свій ресторан. Донька теж завідує рестораном.


– Як Ви прийшли у футбол?

– Я завжди любив футбол. Так сталося, що у 1997 році була сформована команда ФК «Лужани». І до того, як я прийшов у «Буковину», весь свій час приділяв футбольному клубу «Лужани». І відповідно результати були хороші. У 2000 році команда виграла Кубок України, у 2007 були бронзовими медалістами чемпіонату України, а у 2008 – стали чемпіонами серед аматорських клубів. Зокрема, серед цих чемпіонів був і Вадим Заяць.


– Хто зараз опікується командою?

– Наразі команда грає лише на першість району. Але я по можливості намагаюсь допомагати їм і надалі.


– Яку мету ставили перед собою, ідучи на посаду президента ФСК «Буковина»?

– Якщо чесно, то у «Буковину» мене запрошували і раніше, а коли я її очолив, то за мету був поставлений вихід у першу лігу. І команда з цим успішно впоралася. Взагалі я думаю, що і команда, і місто заслужили на те, щоб ми виступали у прем’єр-лізі.


– Ставши президентом клубу, Ви в прямому сенсі слова власноруч тягнули команду. Чому?

– Справа в тому, що разом зі мною опікуватися клубом мали ще деякі люди. Але в останній момент вони відмовилися. І цей час я, так би мовити, сам займався командою. Та, на щастя, нам на допомогу прийшов губернатор краю Михайло Миколайович Папієв, а за ним і сильні акціонери. І я з упевненістю можу сказати, що такої підтримки, забезпечення та умов, як сьогодні, у «Буковини» ніколи не було.


– А зараз Ви задоволені роботою нових партнерів клубу?

– Звичайно. На стадіоні «реанімували» газон, купили автобус, планують будувати нову спортивну базу. Все це завдяки губернаторові та новим акціонерам, які вкладають свої сили та фінанси у команду. Дай Боже, щоб команда відповідала цьому рівню та гідно виступала на футбольній арені.


– Чи плануєте долучати нових спонсорів? Зокрема, неодноразово згадувалось на прес-конференціях, що Дмитро Фірташ зацікавлений у фінансуванні «Буковини». Що скажете на це?

– Я думаю, що це питання до Михайла Миколайовича Папієва, адже він дуже багато робить для команди та є одним з найвідданіших вболівальників команди. Стосовно Фірташа, то з часом дізнаємося. Принаймні на сьогодні я не володію інформацією щодо цього.


– Як Ви оцінюєте гру «Буковини» на початку сезону?

– Перші чотири тури команда виглядала досить невпевнено, можливо, навіть трохи втомленою після зборів. Згодом гра істотно вирівнялась, а після шести перемог поспіль ми зрозуміли, що команда набрала обертів і хлопці можуть показувати хороший футбол. Але якби ми краще розпочали, не втрачаючи важливі очки у грі з кіровоградською «Зіркою», «Титаном» з Армянська та й у передостанньому турі з бурштинським «Енергетиком», ми би зараз посідали зовсім інше місце.


– Як Ви охарактеризуєте завершення першого кола? Чи все вийшло у команди?

– Ну знов-таки, якби ми добрали ті важливі очки на початку кола, то це були б зовсім інші результати. Перед командою стоїть завдання посісти п’яте місце, а з цими очками сьогодні ми б піднялися трохи вище.


– Дайте коротку оцінку виступу «Буковини» у рамках розіграшу Кубка України. Які завдання стояли перед командою?

– Звичайно, ми планували пройти якомога далі. Основним завданням був вихід на команду прем’єр-ліги і здобуття перемоги, що, власне, команда і зробила у матчі з «Оболонню». А щодо столичного «Арсеналу», то, незважаючи на те, що була помітна певна різниця у класі, «Буковина» грала впевнено. Та й не можна сказати, що «Арсенал» нас повністю обіграв. У «Буковини» теж були моменти, і гра могла закінчитись зовсім з іншим результатом. Я думаю, що на сьогодні це хороший результат, а підтвердженням цього є подяка вболівальників за гру та скандування «молодці».


– Яка атмосфера наразі панує у команді?

– На мою думку, атмосфера у команді зараз є набагато кращою, ніж на початку сезону. До команди прийшли нові футболісти, і спочатку, можливо, щось не складалося. А коли гравці познайомилися, зрозуміли краще один одного, то все стало на свої місця. З іншого боку, на гравців вплинув цей прикрий інцидент, який стався з Вадимом Зайцем. Безумовно, за його присутності команда почувається впевненіше як на тренуваннях, так і під час матчів. Якби нічого такого не сталося, то й результати команди, звичайно, були б кращі.


– А як охарактеризуєте роботу Вадима Зайця у команді?

– По-перше, це порядний хлопець. По-друге, це людина, з якою ми почали працювати у другій лізі і співпрацюємо разом вже два роки. Можливо, іноді у нього дещо не виходить, але вірю, що у команді все владнається. Все у нас буде добре. Він молодий, і в нього все ще попереду.


– Не шкодуєте, що колись саме йому довірили команду, а не якомусь «заслуженому» тренеру?

– Коли ставилося питання щодо тренера, Федорук і Чумак виступили проти кандидатури Зайця. Я поставив умову: якщо його не оберуть головним тренером, я також залишу команду. Та й як можна шкодувати, якщо усі завдання, поставлені перед тренером і командою, були виконані. Команда вийшла до першої ліги. Можливо, на початку цього сезону у нас дещо не складалося з грою, але в другій половині першого кола команда добре грала та показувала хороші результати. І я жодним чином не шкодую про те, що ми співпрацюємо разом. Це хороші часи для команди.


–Чи усі гравці задоволені фінансуванням? Можливо, хтось планує залишати команду?

– Ми виконуємо усі обіцянки та домовленості згідно з контрактами, які ми підписали з гравцями. Вчасно виплачуємо зарплату, тому думаю, що незадоволених немає. Щодо іншого питання, то наразі я не можу остаточно назвати точну кількість гравців, які залишать команду. Офіційно ми припинили співпрацю з Олександром Каблашом. Можливо, у наступному колі виступатимемо без Євгена Ушакова, Валерія Блажка, Олександра Артьоменка та ще кількох гравців. Але офіційних підтверджень цьому ще не має.


– Чи є якісь плани щодо зміни складу команди? Можливо, плануються якісь поповнення?

– Я думаю, що за зиму підберемо нових гравців, які відповідатимуть рівню «Буковини».


– Ви раді тому, що Гунчак все ж таки повернувся у «Буковину»?

– Я не просто радий, а навіть дуже радий, тому що це людина, яка і команду може згуртувати, і результат дати. Думаю, що й усі раді його поверненню. Незважаючи на те, що Руслан пізніше приєднався до команди і на початку сезону лише набирав оптимальної форми, він забив вісім голів і став кращим бомбардиром команди. Я думаю, що сьогоднішній результат команди у певній мірі є й заслугою Руслана.


– Які плани у «Буковини» в період міжсезоння? Де будуть проходити тренувальні збори?

– Вперше ми плануємо зібрати команду 22 грудня, аби перевірити, чи не занадто сильно гравці відпочивають. (Сміється – авт.). Основні збори плануються на 20 січня, які ми проведемо у Чернівцях. Потім плануємо вирушити на спортивно-тренувальну базу «Скіф» у Криму, де ми готувалися до початку сезону влітку. Далі команда повернеться у Чернівці, а згодом проведе останні збори у Криму, звідки вже вирушить на перший матч, який проведе на виїзді у березні проти донецького «Олімпіка». Але поки що це попередні плани, тому, звичайно, можуть бути певні зміни.


–Які завдання особисто хотіли б поставити перед командою на наступне коло?

– Головне завдання у команди – посісти п’яте місце у турнірній таблиці. Якщо буде вище, то це навіть краще. А у наступному сезоні вже боротимемося за вихід до прем’єр-ліги.


– До речі, Ви можете назвати суму бюджету «Буковини» у цьому сезоні? А який він був торік?

– Я не хочу її називати, бо це секрет. Але у порівнянні з минулим роком він є значно більшим.


– Чи є Ви членом якоїсь партії?

– Ні, я безпартійний.


– Є інформація, що Ви допомагали у будівництві церков, шкіл, зокрема у Мамаївцях.

– Допомагав будувати Мамаївську та Лужанську школи. В одній школі я працював, а друга, можна сказати, мені рідна. Ще я допомагаю у будівництві церкви в Лужанах.


– Плануєте балотуватись у депутати Верховної Ради України?

– Ні. У Верховну Раду України я балотуватися не збираюся.


– З якими труднощами Ви зараз стикаєтесь у житті?

– Труднощі є щодня. Не буває такого, аби не було проблем.


– Яке маєте хобі? Чим займаєтесь у вільний від роботи час?

– Я люблю і рибалити, і полювати, але з того часу, як я у «Буковині», на подібні захоплення в мене майже не залишається часу. Зараз, оскільки з’явилися нові партнери, випадають вільні хвилинки. А коли був один, то вільного часу не було. Ще люблю пограти у преферанс.


– Які Ваші улюблені напої, страви?

– Якщо улюблена страва, то це деруни.


– Якому відпочинку надаєте перевагу? Де плануєте відпочити після завершення першого кола?

– Якщо чесно, то мене більше тягне у гори, ніж на море. Після завершення першого кола, напевно, відвідаю свого хорошого друга в Австрії та поїду у Трускавець, аби трохи підлікуватися.


– Чого Вам як особистості хотілося б досягти у році Дракона?

– Хочу, щоб у рік Дракона у нашої команди все вийшло. Я переживаю за команду і хочу, щоб ми щось здобули. Ми перейшли з другої ліги у першу, де виступаємо вже другий сезон, тому прагнемо плавно перейти у прем’єр-лігу. Дай Боже, щоб у наступному році ми розпочали та закінчили будівництво спортивної бази.


– Що побажаєте чернівецьким вболівальникам?

– У першу чергу я хочу побажати їм терпіння, і вже скоро команда віддячить їм за підтримку.


Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення