Вівторок, 20 серпня 2019p.

Іван СЕМЕНЮК: Якщо я маю 10 тисяч «на руках», починаю щось будувати на 15

 Він – один з найуспішніших бізнесменів краю, який може собі дозволити деякі справи вести для прибутку, а деякі – заради задоволення. Він не може одразу полічити кількість бізнесів, якими володіє. Хоча напам’ять знає суму кредиту. Депутат обласної ради, який планує балотуватися до Верховної. Він – батько чотирьох дітей, але хоче сімох. Фінансово незалежний, Іван Васильович Семенюк мріє не про літак чи яхту, а про здоров’я собі і родині, тому що один випадок примусив його переосмислити своє життя, де матеріальні речі – не основне.


– Ви пам’ятаєте свої дитячі роки? У Вас було забезпечене дитинство?

– Так. Своє дитинство добре пам’ятаю. Проходило воно в Боянах. Тут я народився і зараз живу. У нас була прекрасна компанія хлопців, яка змалку поважала спорт і дитячі азартні ігри. Хоч мої батьки були звичайними колгоспниками, проте нам не бракувало нічого. Ми мали все необхідне. Жалітися – гріх. Хоча насправді батьки важко заробляли на життя.


– Ви у сім’ї найменший син, але досягнень маєте найбільше. Розкажіть про своїх сестер і братів.

– Нас у сім’ї було семеро. Мені як найменшому завжди всі приділяли увагу, але разом з тим і забороняли багато. Тому я тікав з дому. Звичайно, не надовго. Та скрізь був лідером. Так і залишився ним. Однак не можу сказати, що лише я маю досягнення. Приміром, мій брат Троян – відмінний боксер.


– Розкажіть, де Ви здобували освіту. І чи допомогла вона Вам у становленні Вашої особистості?

– Вчився на заочному відділенні юридичного факультету університету у Чернівцях. Якраз був такий час, що грошей не вистачало. Тому змушений був паралельно працювати. Освіта юридична мені, звичайно, допомогла. Я ніколи б не міг успішно працювати на цій посаді.


– Як відомо, Ви – батько чотирьох дітей. Розкажіть про них і дружину.

– Моя дружина Аліна так само, як і я, за фахом – юрист. Нашим дівчаткам-двійнятам по 14 років. Маринка та Віра-Віолетта вчаться у школі на відмінно. Паралельно займаються спортом, вивченням іноземних мов. Син Ванюша, 11 років, він теж школяр. А от найменшому Дімкові – 2,5 рочки. Ходить у садок. Незважаючи на свій вік, знає усі букви, кольори та цифри. Я горджуся своїм чадом. А як Бог допоможе, хочу мати ще трьох діток.


– Хто найбільше на Вас схожий? І чи хочете, щоб діти продовжували Вашу справу?

– І характером, і зовнішністю на мене схожі Віра-Віолетта та Дімка. Вони такі ж активні, ідейні та лідери, як і я. Що стосується бізнесу, то я, звичайно, не проти, щоб вони ним займалися. Проте буду наполягати, аби кожен обирав якусь окрему сферу, одну ланку діяльності, щоб не розриватися так, як я, бо це дійсно важко.


«Скільки бізнесів не знаю, а от 9 мільйонів гривень заборгував банкам»  


Як починалася Ваша кар’єра успішного бізнесмена?

– Я починав у 90-х, тому, як і всі люди на той час, їздив за кордон за товаром і перепродував тут. Коли назбирав необхідну суму, то відкрив з напарником перший легальний бізнес – зведений за місяць магазин на залізничному вокзалі, де торгували солодкою водою. Паралельно збудували магазин на вулиці Фастівській і на Чапаєва. За чотири роки я напрацьовував досвід. Не все виходило одразу. У період «застою» довелося магазин продати. А в 1997 році у Боянах ми викупили землю, де стояв завод мінеральних добрив. Відкрили нову справу. На той час наша фірма була єдиним виробником металопластикових вікон і дверей у місті. Поступово ми відкривали інші види виробництва на території «Роднічка». Наразі тут функціонує 12 заводів, що спеціалізуються на різних видах виробництва.


– Коли Ви відкривали «Роднічок», чи сподівалися на те, що згодом він стане цілою імперією?

– Чесно кажучи, і гадки не було, що цей бізнес стане настільки успішним. Коли ми відкривали «Роднічок», то мали на меті заробіток. Це з часом приходили ідеї відкривати додаткові ланки виробництва. Я задоволений, що в результаті відкриття нових сфер діяльності зумів створити не одну сотню робочих місць. І задіяні в ньому не лише боянчани, а й чимало інших мешканців Буковини. Багато людей вдалося повернути з-за кордону завдяки тому, що я переконав: якщо людина – професіонал, то для неї й в Україні знайдеться робоче місце з достойною зарплатнею. Так, я не можу усім платити, приміром, по сімсот євро зарплатні, але навіть ті зарплати, які отримують працівники «Роднічка», є вищими за середні по області.


– Ви є власником багатьох бізнесів? Скільки їх? І як Вам вдається все контролювати?

– Бізнесів багато. Скільки – не знаю. Добре лише знаю суму кредитів, які я набрав на розвиток цих бізнесів. Загальний борг перед банками на сьогодні становить 9 мільйонів гривень. Щомісяця понад 90 тисяч гривень я сплачую тільки відсотків. Проте мене це не лякає. Я – оптиміст. Якби не вірив у свої сили і фінансові можливості, то ніколи б не зичив великі суми грошей. Та ще й під відсотки.


– Але ж це шалені гроші і великий ризик брати в кредит таку суму?!

– Так. Ризик. Але я завжди ризикував. Якби цього не робив, ніколи б не міг стати тим, ким я є зараз. Якщо я маю на руках, приміром, 10 тисяч доларів, неодмінно починаю щось будувати на 15 тисяч. Така формула бізнесу. І вона себе виправдовує, повірте.


Бізнес для прибутку і бізнес для задоволення  


Чи є на сьогодні у Вас якась неприбуткова сфера, в яку Ви вклали великі гроші?

– Так. Є, і вона не одна. Проте я радий, що на сьогодні можу дозволити собі вести бізнес, що приносить прибуток, і той, що для задоволення. «Сонячна долина» – це саме те, що приносить задоволення. Я запозичив у свого естонського друга-бізнесмена гарний вислів: «Якщо доводиться робити те, що подобається дітям і жінкам, то воно приречене на успіх». Адже саме діти і жінки здатні потягнути за собою і чоловіків. Готель «Буковинська зірка» наразі виставлений на продаж, тому що не окуповує себе. Однак мене радує те, що навіть якщо частину своєї власності мені приходиться продавати, то вона все одно залишиться на моїй землі – в Боянах. А це – частинка мене. Багато справ наразі є не закінченими. Однак мої можливості стовідсотково співпадають з моїми планами, тому впевнений, що усе розпочате доведу до кінця.  


– Чи доводилося Вам вирішувати особисті проблеми чи питання по бізнесу незаконним шляхом (за допомогою хабара чи використання власних зв’язків)?

– Хабарі? Дивлячись, що розуміти під цим словом. Я ніколи не вважав подяку корупцією. А спільний обід із депутатами, чиновниками – зловживаннями особистими знайомствами. Так, у мене більшість друзів – нерядові. Однак, повірте, я давно самодостатній, щоб «використовувати» друзів. А якщо КАМАЗ гравію висипав не на ту дорогу, що мала ремонтуватися за планом, вважаю це звичайними робочими питаннями.


– Чи вважаєте Ви себе фінансово незалежною людиною?

– Хоча, напевне, у кожного своє розуміння «фінансової незалежності», та вважаю, що я її маю. І здобув її важкою працею з того часу, коли за документами також став засновником «Роднічка». Тому що від самого початку гроші у фірму вкладав, але її власником не був.


– Як Вам вдається успішно вести стільки справ одночасно? Чи достатньо приділяєте уваги сім’ї?

– Знаєте, тепер мені уже легше. Є напрацьований досвід, авторитет, команда. Я довірлива людина, тому багато справ перекладаю на інші плечі. А раніше встигав бути скрізь і одночасно. Однак лише зараз можу це собі дозволити. Із сім’єю намагаюся бувати частіше. Щонеділі їздимо у церкву чи монастир, тому що ми є віруючою родиною.

«Планую балотуватися депутатом до Верховної Ради»  


Хто є Вашим найближчим оточенням? Хто Ваші друзі?

– Це найрізноманітніші люди – від водія до найвищих осіб. У моєму оточенні дійсно багато депутатів, однопартійців, чиновників, державних службовців, бізнесменів. Я особисто знайомий з Президентом Віктором Януковичем. Проте у власних цілях не прошу допомоги в жодного з них. Я – простий чоловік. Моїм сусідом може стати будь-яка людина. От зараз я зводжу новобудову в Чернівцях, яку незабаром планую здати в експлуатацію. Звичайно, і моя сім’я матиме в тому будинку квартиру. Я не буду ставити жодних вимог перед людьми, які захочуть купити там собі житло. Крім однієї, – наявність грошей для здійснення цієї покупки (сміється – ред.).


– Чому Ви вирішили піти у політику?

– Чесно кажучи, я вперше відмовився від політики у 1998 році, тому що в нашій країні низький рівень довіри до політиків. А я репутацію мав непогану і псувати її не хотів. Свого часу мені пропонували багато посад – і державних, і недержавних. Я завжди відмовлявся, адже якщо на конкретній посаді чогось не вдається зробити, винен начальник. А я звик усе виконувати і не бути нікому винним. Однак у 2002 році напередодні передвиборної кампанії мій друг Микола Гладчук сказав: «Якщо підеш в політику, будеш робити для народу те саме, що і зараз робиш, проте збільшаться можливості для цього». Я об’їздив села рідного району і побачив, що мене скрізь знають, тобто відчув підтримку. Саме тоді з великим відривом голосів був обраний депутатом обласної ради.


– Можливості збільшились? Що Вам дав статус депутата обласної ради? Чому Ви підтримуєте саме цю політичну силу?

– Я ніколи не жив погано з чиновниками. Гарні стосунки мав і з попередньою владою, безпосередньо з Кулішем, проте реальну допомогу, а не обіцянки я почав отримувати лише з приходом до влади Партії регіонів. Я завжди вболівав за своє село. Підвів газопровід до кожної оселі. Коли мої дівчата ішли в перший клас, відкрив україномовний клас, тому що особисто переконався, як мені не вистачало української бази, побудував садочок у селі. Зараз будую дитсадок у Магалі. Тепер достатньо відправити акти виконаних робіт – і кошти надходять. Я підтримував Януковича як лідера ще тоді, коли він працював в адміністрації Донецької області. Не буду коментувати його особисті якості, проте як політика його поважаю. А його команда – це саме ті люди, які піднімуть економіку України на вищий щабель.


– Зростання цін, збільшення податків і підняття пенсійного віку не надто піднімуть економіку…

– Усе це для України було неминучим, хто би не був при владі. Це вимога часу. 


– Чи не плануєте балотуватися на посаду мера Чернівців?

– Ні. Планую балотуватися депутатом до Верховної Ради. Відчуваю у собі сили і сподіваюся на підтримку.


– Як Ви ставитесь до ряду останніх кримінальних справ і затримань, що сколихнули все місто? На фоні цього впевнено відчуваєте себе у своїй діяльності?

– Я не боюся нічого і нікого. Боюся лише Бога. Займаюся легальним бізнесом, тому за себе і свою родину спокійний. У мене навіть немає охоронців. Чому так сталося з Ринжуком? Відверто кажу, уявлення не маю. Я його добре знаю. Чув багато версій, однак приймати чиюсь сторону не беруся. Різниця між мною і Ринжуком в тому, що я за зароблені гроші щось створюю, будую. Він же гроші просто накопичував, розміщував на різних рахунках. Можливо, комусь не догодив. Хоча я знаю, що він дружив з багатьма чиновниками і очільниками державних служб. Навіть їздили разом на відпочинок… Мені відомо, що з Іваном працюють найкращі адвокати, тому думаю: якщо не винен – буде все гаразд.


– Ви багато маєте конкурентів по бізнесу?

– Якому саме? Звичайно, ринок з виробництва металопластикових вікон і дверей нині переповнений. Однак наша фірма твердо стоїть на ногах. Чимало інших таких фірм у мене закуповують сировину для виробництва. То як я їх можу вважати конкурентами? Є важливіші речі, за якими варто слідкувати: стабільність – це те, що важливо.

Іван Семенюк з друзями

«Я ніколи не мав і не маю відношення до кримінальних структур міста»  


За інформацією 2004 року «України кримінальної», Ви причетні до незаконної діяльності деяких кримінальних структур. Що можете сказати з цього приводу?

– У 2004 році про мене ходило багато чуток. Що стосується конкретних прізвищ, то я з багатьма людьми, яким приписують кримінальне минуле, знайомий. Можна сказати дружимо, але не більше. Але я ніколи не мав ніякого стосунку до кримінальних структур міста.


– Це саме джерело повідомляє, що Ви досі займаєтеся контрабандою…

– На подібні запитання мені часто доводиться відповідати, тому я давно на них сформулював чітку відповідь: «Я ніколи не займався і не займатимуся декількома речами: наркотиками, алкоголем, зброєю, вибиванням грошей і торгівлею людьми».


– Спростуйте або підтвердіть чутки про те, що Ваш брат Троян займається вибиванням грошей з підприємців?

– Мене жодними чутками не здивуєш. Що стосується Трояна, то про нього ходить чимало чуток. Я думаю, що їх складають через те, що він боксер, який через свою фізичну форму нагадує людину, яку зазвичай називають «вишибалою». А він так само, як і я, є віруючою людиною.


– Які у Вас стосунки з Віктором Королем?

– Нормальні. Хоч ми представляємо різні політичні сили, проте ніколи не ворогували. Пам’ятаю, коли у 2003 році я запросив його на відкриття газопроводу у селі Бояни, то не всім мій крок сподобався. Саме тоді почали навколо нас плести якісь інтриги.


«Допомагаю не тим людям, які просять допомоги, а тим, які не можуть її попросити»  


Чи часто до Вас звертаються люди по допомогу? Ви займаєтесь благодійністю?

– Дуже часто звертаються. Якби Ви потрапили до мене у прийомний день, то побачили б черги людей, яким я нібито зобов’язаний допомогти. Більшості з них відмовляю, тому що деякі настільки стали нахабними, що можуть просити грошей «на просто так». А благодійність – це інша річ, і я нею, повірте, займаюся. Допомагаю не тим людям, які просять допомоги, а тим, які не можуть її попросити. Однак вважаю, що ці мої справи не повинні розголошуватися. Інакше – втрачають вагу.


– У 2008 році сталася аварія за участю бетоновоза Вашої фірми, яка наробила великого галасу, але конфлікт не вичерпано досі. Чому?

– Дійсно, конфлікт не вичерпано, але аж ніяк не з моєї вини. Визнаю: трапилася страшна трагедія, померла людина. Однак це ж не була спланована ДТП, яку хтось зініціював. На той момент я перебував за кордоном на лікуванні. Потерпілих не бачив особисто ніколи. Однак вони навіть приїжджали до мого додому, коли мене там не було, а лише найменший син з тещею. Сусіди прогнали тих людей через крики. Хіба мої діти винні? І я би міг на ці їхні дії скаржитися, але ж треба якось цивілізовано вирішувати проблеми. Я ж коли дізнався про аварію, зразу дав розпорядження своєму заступнику – сплатити компенсацію. Спочатку сім’я Бураків попросила автомобіль «Мітцубісі». Коли авто переоформили на потерпілих, вони попросили ще 10 тисяч доларів. Ми і на це погодилися. Але в батька померлого щоразу зростали суми. Начебто на чиїйсь смерті заробиш. Ми відмовилися від такого шантажу. Після 45-ти судових засідань суд постановив, щоб наша фірма виплатила 330 тисяч гривень. Я готовий був дати цю суму Буракам. Однак вони вирішили, що цього замало, і подали позов до Верховного Суду. Чекаємо на рішення. До речі, водій тієї вантажівки поніс відповідальність за аварію, відсидів половину терміну у виправній колонії, а саму вантажівку я здав на металобрухт. Бачити її не міг на виробництві. А моя позиція як тоді, так і тепер є чіткою: можу хоч зараз заплатити ті 330 тисяч гривень, щоб раз і назавжди закрити це питання, але не 4 мільйони, які вимагають потерпілі. Знаєте, чимдалі ця ситуація нагадує мені якісь політичні інтриги: коли напередодні виборів хтось «суне палки в колеса». Таке враження, що цю сім’ю хтось консультує чи підбурює.


– У Вас є припущення, хто це може бути? Ви маєте ворогів?

– Ні. Припущень немає. Хоч кажуть, що своїх ворогів треба знати в лице, я навіть не знаю їх прізвищ. Можливо, хтось звільнений мною, ображений на мене. Та це не ворог. Однак я ніколи нічого не робив безпідставно. Одного разу у «Сонячній долині» звільнив за один день сорок людей. Тому що я важко працюю, щоб напрацювати авторитет і довіру клієнтів, а іноді недобросовісні працівники мої старання можуть звести нанівець, неправильно обслуживши чи подавши страви. Проте я маю певних «агентів», які вивідують, що відвідувачам в «Сонячній долині» подобається, а що – ні. Тому завжди намагаємося змінюватися на краще. Але я завжди знав, що туризм, відпочинок – це прибуткові ланки діяльності, тому що український народ любить відпочивати.


«Ідеї для бізнесу привожу з-за кордону або черпаю у дітей»  


Ви – суворий керівник?

– Швидше за все, що так. На моєму підприємстві немає випадкових людей. Я – професіонал і ціную таких же. Я наполегливо працюю і цього вимагаю від усіх. Відкриваючи «Роднічок», уже мав певний досвід у веденні бізнесу. Люди, які очолюють тут цехи чи підрозділи, знають почерк моєї роботи. Порядність, професіоналізм і людяність – понад усе.


– Якому відпочинку надаєте перевагу?

– Сімейному. На жаль, частіше за кордоном буваю сам. Проте один-два рази на рік обов’язково їздимо сім’єю на море. Полюбляємо Болгарію. Маю там апартаменти. Отже, приїжджаю як додому. Однак просто лежати під сонцем і засмагати – це не можна назвати відпочинком. Тому, якщо їдемо за кордон, намагаємося там об’їздити усі цікаві місця. Взимку – обов’язково Австрія. Лижні курорти там не перевершені.


– Ви, напевне, об’їздили весь світ…

– Так. Майже весь світ. Це завжди робочі візити. Найбільше вражає мене стиль життя людей у Швейцарії та Китаї. Однак маю таку натуру: навіть відпочиваючи, мій мозок працює. Я черпаю ідеї, а потім втілюю їх тут. Ідею лижних спусків у «Сонячній долині» привіз із Австрії. Також великими натхненниками є мої діти. Вони іноді такі ідеї подають! Частіше варто прислуховуватися до них. Можливо, це гени. Бачу, моя Маринка сильно вболіває за «Сонячну долину». Напевне, коли підросте, буде там господарювати…

Іван Семенюк зі своєю родиною

«Дарую звичайні подарунки – золото, машини, а мені подарували тигра»  


Які подарунки Ви даруєте дружині, дітям? А що дарують Вам?

– Моя родина забезпечена усім, тому подарунки у нас звичайні. Є подарунки, які дарую родині щодня. Це гарний настрій і посмішка. Взагалі вже дарував і золото, і автомобіль, однак діамантів дружина не має. Не бачу потреби. Знаєте, зайві речі, що лише підкреслюють статус, нам не потрібні. Часто мене запитують, чому я ще не придбав літак чи яхту. Всім відповідаю, що літати і плавати в Чернівцях ніде. Мої підлеглі подарували мені тигрицю Юльку, яка з часом виявилася тигром. Вона живе у «Сонячній долині». Їсть вдень більше м’яса, ніж вся моя родина за тиждень.


– Які напої та страви полюбляєте?

– Я не вибагливий ні в їжі, ні в напоях. В одній компанії можу пити віскі, в іншій – самогонку. Щодо страв, то, звичайно, надаю перевагу м’ясним. Однак після перенесеної хвороби намагаюся слідкувати за здоров’ям, тому вживаю лише дієтичне м’ясо. Зараз піст, тому мій раціон не надто великий.


– Як часто Ви міняєте автомобілі?

– Останні три роки не міняю авто взагалі. А раніше дуже часто. За рік міг поміняти 11 авто. Все не знаходив те, що підходить мені. Наразі у нас з дружиною три машини на двох: BMW-Х5 та два мерседеси. Взагалі, якщо авто нове, то воно відповідно хороше. А час зношує все. Тому головне, щоб машина була новою.


– Чому живете в Боянах? Ви, напевне, маєте багато нерухомості і може дозволити собі житло будь-де?

– Так. Маю квартиру в Чернівцях, і не одну. Зводжу там також будинок. Проте живу в Боянах, тому що тут звик. Тут і основний бізнес. Буде вимога часу переїхати кудись жити – переїдемо, а поки що мене все влаштовує в селі.


– Отже, Ви маєте визнання, славу, гроші, чотирьох дітей, дружину-красуню, безліч прибуткових справ. Про що мріє така людина?

– Коли маєш достаток, то мрієш не про матеріальне. Не буду лукавити, що не прагну більшого, однак мрію про здоров’я. У 2008 році я переніс інсульт і саме тоді переглянув своє життя. Усвідомив: скільки не женися за грошима, їх усіх не заробиш. На той момент дружина була вагітною, а я настільки перейнявся своїм здоров’ям, що мусив на певний час про бізнес забути. Почав проводити час з родиною. Реабілітовувався в Австрії. У кінці лікування спеціалісти сказали, що в результаті таких інсультів, який я переніс, виживає одна людина на тисячу. Дякувати Богу, я саме той із тисячі! А взагалі щодо мрій, то завжди кажу: мріяти – це одне, а варто діяти. Я дію!


– Дружина не ревнує, адже у Вас на підприємстві стільки жінок?

– Можливо, і ревнує. Та я приводів для цього не даю. Ми з дружиною разом уже 16 років. Тому навчилися і довіряти, і поважати одне одного.

Оцінити матеріал:
(10 голосів)

Коментарі


Оцінити коментар! +1 Борис
Іван чудова людина і завжди допомагає. Побільше б таких бізнесменів в області.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! +1 дмитро петрович
ой іван не дуже хороша людина ..не хотів би з ним звязуватись
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! 0 вадим
быдло
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення