Понеділок, 23 квітня 2018p.

Чекають на Миколая… навіть у СІЗО

У День святого Миколая на сюрпризи, несподіванки та подарунки чекають усі. А надто діти. Цього чекають навіть ті, хто свідомі, що подарунки просто з неба не падають. Однак, коли цього чекають неповнолітні, та ще й у СІЗО, подарунки мають особливе значення. Як відзначають День святого Миколая та Новий рік у Чернівецькому СІЗО, дізнавалися журналісти.

Виявляється, новорічна ніч особлива й тут. Якщо у звичайні дні відбій о 22.00, то в новорічну ніч така строгість відмінена і відбій о 01.00. Більше того: засуджені мають змогу довше дивитися телевізор і навіть накривати «солодкі» столи. Піднімаючи кухлі з чаєм, засуджені промовляють один одному новорічні тости. Вони роками у цих стінах звучать однаково: «Скоріше повернутися додому». Так само, як і бажання, що загадуються у новорічну ніч, у багатьох є незмінними, – побачити швидше рідних. Адже саме у період новорічно-різдвяних свят засуджені, як ніколи, подумки зазвичай перебувають на волі, серед рідних. Хоча таке святкування швидше скидається на сумну пародію, та кожен із засуджених точно задумується про своє: що чекатиме на нього в новому році, розпочатому в такому місці? У деяких неповнолітніх хлопців, які зустрічатимуть Новий рік у СІЗО, слідство лише розпочалося й може тягнутися роками, в інших – вже тривають судові розгляди, і вироки мають відбутися найближчим часом, декому вже їх оголосили…

                                                    Повноліття зустріне не на волі

У День святого Миколая на території СІЗО у церкві святої Анастасії отець Ігор прочитав молебень неповнолітнім. До церкви юнаки зайшли похмурими, з опущеними головами, а руки тримали позаду. Щоб націлити хлопців на «живу» бесіду та відвертість, отець Ігор почав запитувати засуджених про святого Миколая конкретніше, що вони про нього знають. «Добрий!», «Святий!», «Справедливий!», «Законослухняний!» – по черзі викрикували юнаки. Отець Ігор додав: «Милосердний! Тому дуже важливо не лише визнавати свою провину, але й бути милосердними. Кожен з нас має вину перед батьками, друзями, державою врешті-решт, однак усі ми повинні прагнути до милосердя. Воно спасає душі. Однак і цього замало. Варто прагнути робити добро. Навіть тим, хто у ставленні до вас був іноді несправедливим і, на Вашу думку, вчинив Вам зло. Тому читайте щодня молитви, щоб бути спасенними. У житті кожен з нас повинен брати з когось приклад. Святий Миколай – це саме той Святий, з якого ватро брати приклад». Хтось із юнаків сприймав слова отця Ігоря серйозно, хтось сміявся і жодного разу не підводив очей, однак зрозуміло: перебування у церкві кожному з них запам’ятається. Принаймні тому, що воно відрізняється від рутинної повсякденності перебування в СІЗО.

Отець Ігор каже, що духовне виховання є важливою складовою колективного впливу на засуджених і невід’ємною частиною виховного процесу. «Я знаю причини перебування тут чи не кожного засудженого, адже особисто спілкувався з ними неодноразово, однак щоразу під час зустрічі намагаюся націлити цих людей (а надто неповнолітніх) на правильний путь. До того ж, більшість із них після перебування, навіть лише у СІЗО, бачить безвихідь. Але це неправильно. Адже кожен із нас має у житті випробування. Люди, які нині перебувають тут, отримали свій вид випробування. Тому важливо, аби вони прислухалися до молитви і покаялися. Однак словесного покаяння все одно недостатньо. Повинно бути внутрішнє розкаяння», – пояснює отець Ігор. У кінці проповіді він подав засудженим неповнолітнім поцілувати розп’яття Христа та мирував їх усіх. У деяких засуджених навіть помітно тремтіли руки.

17-річний Юрій чекає на повторний суд. Нині йому інкримінують ст.185 ККУ (крадіжка). Однак покарання цей хлопець, незважаючи на його юний вік, несе не вперше. Він встиг своє перше покарання відбути у Львівському СІЗО, а з перервою у два роки потрапив у рідні Чернівці, хоча й зовсім у не бажане місце – СІЗО. Хоч родом він із досить забезпеченої сім’ї (мати – приватний підприємець, тато працював в Італії прорабом), юнак звик до свободи, причому неконтрольованої. І результатом занадто дозволеної волі стала свавільна недостача. Як наслідок – крадіжка чужого майна… Цей юнак, як і більшість його співкамерників, зустріне своє повноліття у СІЗО. Однак, на відміну від деяких хлопців, які мріють про волю, Юрій хоче після вироку суду потрапити не на «малолєтку» (колонію, де відбувають покарання неповнолітні), а на «реальну зону». Знову ж таки бажання швидше «піднятися» серед «своїх» бере верх. Адже серед засуджених не є престижним відбування терміну більше одного разу у колонії для неповнолітніх. Незважаючи на те, що у свої 17 Юрій швидко подорослішав, але зізнається, що вранці за звичкою все одно засунув руку під подушку. А раптом святий Миколай щось приніс… Та не приніс нічого.

       Навіть перебуваючи у СІЗО, прагне помсти

Традиційно до Дня святого Миколая волонтери міста також долучаються до вручення подарунків неповнолітнім, які перебувають у СІЗО. Після церковного молебню всіх хлопців збирають в одному кабінеті. І не лише для вручення солодощів, а й для відвертої розмови на теми, що їм наболіли. Адже кожен із них в душі ще дитина. Кожен із них потребує поради і підтримки. Але так само кожен із них уже встиг негативно відмітитися перед Законом. Дехто навіть не один раз. І навіть за злочини, що в такому неповнолітньому віці мало вкладаються у здоровий глузд. Спочатку цих специфічних співрозмовників досить важко вивести на відвертість, а ось у кінці бесіди засуджені юнаки навіть запитують: «Коли ще до нас прийдете і чому так швидко йдете?»

Чернівчанин Віктор через двадцять днів стане повнолітнім, і прикро, що своє повноліття зустріне не на волі, так само, як і Новий 2012 рік. Хлопець потрапив сюди через незаконну діяльність з наркотиками (ст.307 ККУ). Це сталося за день до того, як Віктор мав отримати диплом за спеціальністю «слюсар-електрик». Попри те, що нині неповнолітній хлопець своєї вини не визнає (а за статистикою психологів, 90% засуджених не визнають своєї провини), та, згідно з вироком суду, Віктор понесе покарання у вигляді одного року і шести місяців позбавлення волі. Враховуючи те, що півроку хлопець уже перебуває в СІЗО, йому залишився ще рік. Тому в нього є шанси 2013 рік зустріти на волі. Однак гарячий темперамент та специфіка цього віку дається взнаки, і Віктор свідомо чи несвідомо, але зізнається, що може потрапити у місця позбавлення волі повторно, тому що дуже прагне помсти і друзям, і колишній дівчині, які, на думку юнака, зрадили його. Можливо, час, який ще доведеться провести у СІЗО, чогось навчить цього юнака. Адже він каже, що мріє стати футболістом. На волі чотири роки серйозно займався футболом. І хоч у слідчому ізоляторі він продовжує навчання, також підтягується на турніку, щоб тримати себе у формі, проте СІЗО точно ніколи і нікому не може стати рідним домом.

Але в День святого Миколая неповнолітні хлопці намагаються не згадувати про погане. Усі без винятку мріють про волю. Хтось реально цього хоче, хтось – за компанію. Однак до Нового року залишилися лічені дні. І, можливо, саме до Нового року бажання, які загадають неповнолітні засуджені, здійсняться.... Однак специфіка закладу, де перебуває кілька сотень людей, так чи інакше не може вселяти надто велику радість… 

Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення