Понеділок, 27 лютого 2017p.

Оптом дешевше, або Сімейна медицина наступає

Що для людини є пріоритетним? Звісно, життя і здоров’я. Бо за їхньої відсутності все інше не має змісту. За визначенням Конституції України, життя і здоров’я людини є найбільшою цінністю і має охоронятися державою. Та коли читаєш ті чи інші положення в Законі «Про охорону здоров’я», чомусь виникають сумніви: а що саме охороняється нашим законодавством? Адже все, що сьогодні ухвалюється нашими чиновниками, здається, спрямоване на скорочення видатків з бюджету, і засоби тут не важливі.

                                                             Лікар як член сім’ї

Те, що наша система охорони здоров’я реформується, сьогодні відчувають всі: і лікарі, і пацієнти. Щось постійно змінюється, впроваджується, скорочується і таке інше. Однак позитивних вражень від тих дій, що робляться у цьому напрямі, не виникає. Розмови про необхідність впровадження страхової медицини не вщухають, а от результату поки немає. І ніби щось робиться, та поки що страхова медицина так і залишається на стадії майбутнього впровадження. І вся справа в тому, що впровадити обов’язкові відрахування на медичне обслуговування за нинішніх доходів – просто грабіж. Тому ворушити це осине гніздо ніхто не наважується. Хтозна-чим воно виллється – ще одним страйком з голодовкою чи чимось ще.  

Але увагою ця сфера не обділена. Варто одразу сказати, що оригінальних нововведень ніхто не планує. Все відбувається за старою схемою. Ми просто намагаємося на себе натягнути досвід наших закордонних старших братів. Однак, зрозуміло, не доросли ми ще до них. Саме так складається ситуація зі страховою медициною. Втім, це не заважає й надалі рухатися в цьому напрямку. Так, наприклад, вже майже десять років у нас намагаються, і не безуспішно, впровадити сімейну медицину.

Ключова фігура в реалізації зазначених завдань – сімейний лікар. Він повинен бути вмілим діагностом, забезпечити профілактику та лікування хвороб, бути порадником, консультантом, постійним членом сім’ї, «адвокатом сім’ї», інтегратором всіх проблем пацієнтів, посередником між усіма спеціалістами та хворим. Тобто за свою мізерну зарплатню допомагати Вашому малюку, бути душевним співбесідником дідусю, співчутливо вислуховувати скарги бабусі на розмір пенсії, стати психіатром для перевтомленої матусі і наставником для татуся, який не хоче вести здоровий спосіб життя, відмовившись від пива і цигарок. І кожному щасливому сімейному лікарю дістануться 1500 тисяч осіб, тобто близько 600 родин.

Головним у роботі сімейного лікаря, згідно з досвідом розвинутих країн, є профілактична спрямованість: значно частіше пацієнти звертаються до свого лікаря з приводу здоров’я, а не хвороби. Однак знову ж таки це досвід закордону, а в нас, як стверджують лікарі, звертаються вже в крайніх випадках, коли хвороба вже прогресує.

У Чернівецькій області впровадження сімейної медицини розпочато у 2001 році відкриттям відділення сімейної медицини на базі поліклініки №3 міста Чернівців. У подальшому перейшли на обслуговування населення сімейними лікарями Садгірський район, де при поліклініці міської лікарні №4 створено два відділення сімейної медицини, а також організований філіал відділення сімейної медицини №1 по вул. Хотинській, де обслуговують населення три сімейні лікарі. Також у Чернівцях за принципом сімейної медицини обслуговується населення мікрорайону Роша. З початку впровадження сімейної медицини на Буковині створено 353 дільниці сімейних лікарів в 162 закладах сімейної медицини, з яких 48 амбулаторій загальної практики/сімейної медицини реорганізовано з ФАПів. Протягом 2008-2009 рр.

Чернівецька область посідає друге місце в рейтинговій оцінці за результатами моніторингу стану охорони здоров’я в сільській місцевості. Запровадження відбувається у віддалених від міста амбулаторіях і поліклініках. А там, як відомо, лікарі й раніше виконували те, що доведеться, а не те, на що вчилися. У віддаленій сільський місцевості за відсутності вибору й ветеринар пологи прийме. Тобто, швидше за все, для сільських лікарів, крім назви, нічого не зміниться. Доцільність цього в місті – інша справа. Тут лікарів не бракує. Тому чужі обов’язки на свої плечі ніхто не бере. Обслуговування ведеться за старим дільничним розподілом, тому пацієнти не обирають собі лікаря, хоча були б не проти.

Ігор Незборецький, головний санітарний лікар Чернівців: «Сьогодні 22% населення, це близько 75 тисяч, обслуговується у сімейних лікарів, і ця цифра збільшуватиметься у 2012 році. Йде активна перекваліфікація лікарів на спеціальність «сімейний лікар». Крім того, вже зараз готують спеціалістів з даного напрямку на кафедрі сімейної медицини в медакадемії».

На питання про фінансування пан Ігор відповів, що окремо на цю сферу нічого не виділяється, все йде із загального фінансування сфери охорони здоров’я. Воно й логічно: її запроваджують саме для зменшення видатків з бюджету, а не навпаки.

                                                   Хто перший: бабуся, матуся чи малюк?

Та питання в тому, чи можуть короткі курси перетворити педіатра чи терапевта на висококваліфікованого спеціаліста? Адже коло обов’язків сімейного лікаря значно збільшиться, крім того, кількість пацієнтів теж зросте. Теоретично запровадження сімейної медицини має зменшити фінансування медичної галузі за рахунок збільшення лікарів широкого профілю та зменшення вузьких спеціалістів. Тобто така собі оптимізація. Однак на сьогодні кількість вузьких спеціалістів не зменшилася, а сімейних лікарів не збільшилося. Крім того, таке нововведення мало би відмінити територіальний поділ, що сьогодні в нас функціонує паралельно із системою сімейної медицини. Пацієнти продовжують ходити на прийоми до свого дільничного лікаря, хоча теоретично такого поняття вже не повинно існувати. Пацієнт мав би звертатися до будь-якого спеціаліста, який проводить прийом.

Валентина Антонівна, сімейний лікар в міській поліклініці №4: «Навантаження насправді трохи більше, в мене особисто близько 1800 осіб. Трохи важко переключатися, адже раніше я була лікарем-педіатром. Діагноз могла поставити дитині за мінімальними ознаками. Тепер інша справа: важко переключатися з дітей на дорослих, тим більше при великій кількості пацієнтів. Кожній людині потрібно приділити як мінімум 15-20 хвилин, інколи й більше, в такому ритмі тяжко працювати. Доводиться бути не лише лікарем, який ставить діагноз і призначає лікування, а й психологом, порадником і таке інше. Крім того, люди в нас такі, що звикають до свого лікаря й до іншого йти не поспішають, хоча буває таке, коли на прийомі, крім мене, є й інші фахівці. Пацієнти невдоволенні тим, що потрібно чекати, пенсіонери стверджують, що надто хворі, але й діти також очікування витримують погано. Хотілося, щоб було більше медсестер, тому що лікарі фізично не встигають вести документацію та оглядати пацієнтів одночасно».

Оскільки така система прийшла із-за кордону, цікаво, як вона діє там.

Лариса Сидорчук, професор кафедри сімейної медицини, доктор медичних наук Буковинського державного медичного університету: «На жаль, якщо порахувати витрачені кошти на вузького спеціаліста, а це вже вторинний рівень, то, у порівнянні із первинним рівнем, до якого раніше належав дільничний лікар-терапевт, а сьогодні повинен належати сімейний лікар, на останніх витрачається в десять разів менше коштів і у 25 разів менше у порівнянні з третинним рівнем (хірургічні, неврологічні центри тощо). Тому при таких цифрах доцільно змінити цю систему, адже більшість хвороб можна попередити на первинному рівні, не залучаючи вузьких спеціалістів.

Якщо порівняти із закордоном, то 90% хворих можуть починати і завершувати своє лікування на первинному рівні. В середньому за кордоном сімейний лікар приймає від 50 до 100 пацієнтів на день. Інколи на прийомі може навіть бути відсутня медична сестра, а лише адміністративний персонал. До речі, зарплата медсестри більша, ніж адміністративного персоналу, тож це теж скорочує витрати. Багато роботи ведеться в телефонному режимі. Так, порекомендувавши певне лікування, лікар наголошує про необхідність перетелефонувати наступного дня і повідомити про стан пацієнта. І це фіксується як прийом, за що пацієнтом сплачуються кошти. Зрозуміло, вони отримують значний дохід за свою роботу, але й відповідальність велика».

У нас дільничний лікар-терапевт приймає 15-35 осіб. Як стверджує пані Лариса, вона особисто була на прийомі закордонного колеги, спостерігаючи за його роботою протягом 6 годин. У нас же лікар проводить прийом з 9 до 12, або з 12 до 15, або з 15 до 18 години. А тому 100 пацієнтів ніяк не прийме, враховуючи, що наші лікарі всю паперову роботу ведуть самі. З чергами під кабінетами в нас стикався кожен. Під кабінетом сімейного лікаря стоять люди різного віку. Всі хочуть потрапити на прийом швидше, тому уступати місце нікому не поспішають. На дверях висить табличка, що першочергово обслуговуються діти до року, чорнобильці, інваліди. Та як розібратися, якщо під кабінетом стоять усі пільговики одночасно?

Ігор Незборецький, головний санітарний лікар Чернівців: «Звісно, ще є над чим працювати, адже неможливо сформувати за такий короткий час нову галузь у медицині. Черг під кабінетами лікарів немає, а якщо і є, то це залежить від організації роботи в самій лікарні. З часом намагатимемося усувати існуючі недоліки і розвивати цю сферу до відповідного рівня». Доповнює Лариса Сидорчук: «Щодо певних проблем з виникненням черг, то це проблема скоріше морально-етичного рівня населення. На жаль, медична культура в нас дуже низька, що, зрозуміло, створює незручності. Багато в організації роботи залежить від адміністрації лікарні і самого лікаря».

Підбиваючи підсумки, можна сказати наступне. Звісно, те, що Вас лікуватиме лікар, який знає Вашу історію з народження, це цікаво. Однак і недоліків ще є вдосталь. Адже перш за все в нас відсутній основний атрибут цієї системи – фінансовий стимул для лікарів. Тому розраховувати на їхню повну віддачу за таких умов нереально. Складніст¬¬ь полягає ще в тому, що, щоб щось якісно впровадити (навіть з метою економії), спочатку треба щось вкласти. І якщо вже копіювати закордонну модель, то брати всю, а не лише те, що вигідно. Перекваліфіковувати не лише лікарів, а й впроваджувати медичну культуру серед населення. ¬¬¬ Життя коротке, шлях мистецтва довгий, зручний випадок швидко минає, судження важке. Тому не тільки сам лікар повинен вживати для справи все необхідне, але й хворий та оточення і всі зовнішні обставини повинні сприяти лікарю в його діяльності (Гіппократ).  

Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Нові блоги

Опитування

Які політичні партії ви підтримуєте?


Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення