У Чернівцях в рамках святкових заходів з нагоди 70-річчя від дня народження Івана Миколайчука «взяв свій старт» перший Всеукраїнський фестиваль молодого етнічного короткометражного кіно «Кіноетніка», основна увага якого була зосереджена на відродженні українського поетичного кіно та залученні молодих кінематографістів до вирішення проблем культури. Даний захід складався з конкурсної та позаконкурсної програм, під час яких усі бажаючі мали можливість переглянути більш ніж 25 художніх, документальних та анімаційних фільмів.
І хоча на сьогодні виробництво та доступ до сучасного українського кіно є досить обмеженим, чернівецькі глядачі виявились не готовими до такої насиченої програми, що тривала більше десяти годин, або ж, можливо, рівень фільмів не відповідав тому рівню, до якого звикли чернівчани. У будь-якому випадку зала кінотеатру потроху порожніла щогодини.
Доречним був виступ члена журі, народного артиста Україна Василя Вовкуна, який зауважив: «Чомусь душа не розуміє, що «кіна» українського немає, а фестивалі є. Але кінофестивалі потрібні саме для того, щоб збудити оце спляче українське кіно. У мене є підозра, що все робиться заради того, щоб його не було. Йдеться не про мільйони. Йдеться про те, що ми не маємо сучасного покоління кіношників».
«Цей фестиваль мене приваблює тим, що він є надзвичайно природним і органічним, адже в Чернівцях немає кіностудії, де знімались би фільми, що дорівнювали б роботам Івана Миколайчука. Але це дуже добрий початок. Я дещо розчарований у якості наповнення фестивалю, але страшенно збудили до творчості молоді буковинці, які організували цей фестиваль. Вони дуже вірять у нього. І тобі починає подобатись майже усе, окрім багатьох фільмів. Ну ось така біда. І знов-таки йдеться не про те, що я такий песиміст, йдеться про те, що ми мусимо збудити це, тому що бачу: члени журі дуже оптимістично дивляться на цю ситуацію», – додав він.
Проте члени журі досить критично поставились до самого відбору кіноробіт і визначення найкращих. Наприклад, для відзначення «кращого художнього фільму» не виявилось гідного кандидата. Щодо інших перемог, то призом глядацьких симпатій відзначено роботу Марини Тужиліної «Удовиця». За нарис про луцького гончаря Віталій Герасимлюк отримав премію «Краща персональна історія». Відзнаку «Кращий документальний фільм» за одностайним присудом журі отримала робота Тараса Ткаченка «Іван Миколайчук: книга життя». А Гран-прі фестивалю отримав буковинець, переможець фестивалю «Відкрита ніч» 2008 року, переможець конкурсу «Коронація слова – 2011» в номінації «Кращий кіносценарій» Дмитро Сухолиткий-Собчук. За його словами, це перший фестиваль цієї картини, і Дмитро хотів, щоб цю роботу побачили усі охочі саме в Чернівцях.
Згідно із словами співорганізатора фестивалю Лесі Воронюк, організатори зробили все, що могли, і все, що хотіли. «З приводу конкурсної програми – дуже сильні роботи. Були й слабші, але для того й існує фестиваль, щоб показати якомога більше речей, щоб наситити глядача, а кожен для себе нехай обирає те, що йому ближче до душі», – додала вона.
А щодо самого фестивалю, то він буде і надалі, можливо, навіть стане міжнародним, де українці, румуни, чехи, угорці та інші представлятимуть своє етнічне кіно. «Я думаю, що це те, що нам зараз потрібно в епоху глобалізації, коли всі культурні кордони нівелюються, і їх треба трохи відновлювати. А фестиваль й надалі буде присвяченим Івану Миколайчуку, бо якщо ми вже обрали це визначне ім’я, то не маємо права скласти руки перед якоюсь маленькою річчю, яка не вдається», – підсумувала Леся.
