Понеділок, 27 березня 2017p.

І словом, і ділом

У січні в нашій області відзначили 124-у річницю з дня смерті основоположника української літератури на Буковині – Юрія Федьковича.
Прозвучали виступи науковців і чиновників від культури біля пам’ятників митцю, покладені квіти вдячності, у святковій обстановці пройшов літературний вечір у приміщенні літературно-меморіального музею Ю.Федьковича.

На цьому можна було б і заспокоїтися в очікуванні чергової дати. Але спало на думку поцікавитися, а чи в повній мірі ми, буковинці, віддаємо шану своєму славетному земляку.
На перший погляд зроблено чимало. Ім’я Юрія Федьковича носить одна з найпривабливіших вулиць обласного центру. Хоча і з великим запізненням старовинна, заповідна частина Чернівців все-таки прикрасилась пам’ятником письменнику (скульптор В.Гамаль). ЧНУ носить його ім’я. Перевидають літературну спадщину Ю.Федьковича, публікують статті про творчість, ставлять вистави за його творами... Але це лише зовнішня сторона вшанування видатного буковинця. Існує й інша, не відома широкому загалу буковинців.
Тож почнемо з уже віддаленої у часі публікації в університетському альманасі «Буковинський Кобзар», де повідомляється про те, що у 1944 році колектив викладачів та студентів Чернівецького державного університету звернувся до уряду УРСР з проханням присвоїти навчальному закладу ім’я Юрія Федьковича. Задоволене це прохання буде лише в 1989 році.
Як це не виглядає парадоксальним, у ЧНУ, який понад 20 років носить ім’я Ю.Федьковича, першу кандидатську дисертацію, присвячену літературній діяльності письменника, захищено в… 2009 році!
Ще один цікавий факт: зініційоване Іваном Франком перше видання повного зібрання творів Юрія Федьковича у 4-х томах (7 книгах), розпочате у Львові у 1902 році, розтягнулося у часі аж до 1936 року. А за радянських часів (1960-1980 рр.) двотомні видання творів Ю.Федьковича виходили у світ в Києві відповідно у республіканських видавництвах «Наукова думка» та «Дніпро». На Буковині ж ані за австрійських часів, ані за румунських, ані за радянських і, що найбільш прикро, за роки незалежності України ні чиновники від культури, ні представники громадськості краю, ні та ж «Просвіта», ні чисельна громада членів обласної організації Спілки письменників України пальцем не ворухнули, аби посприяти виданню повного зібрання творів геніального земляка у видавництвах краю. Лише 2004 року в рамках заходів, присвячених 170-ій річниці з дня народження поета, за фінансової підтримки обласної державної адміністрації (головою її тоді був М.Романів) у Чернівецькому видавництві «Буковина» розпочалася робота з випуску повного зібрання творів Ю.Федьковича.
А як же широкий освітянський загал краю, проблемами якого за життя так переймався Юрій Федькович? Чи ратував він у свою чергу за широке вивчення творчості поета в загальноосвітніх закладах області? Анітрохи.
Протягом багатьох років ані чиновники від освіти різних рангів, ані знову ж таки громадськість у вигляді розгалуженої мережі первинних організацій обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка спокійнісінько собі спостерігали за тим, що буковинські школярі, як і їхні ровесники у всіх куточках України, вивчають творчість видатного земляка лише в обсязі загальноукраїнської навчальної програми (три години в 9-му класі або чотири години в школах з поглибленим вивченням української літератури), причому винесені на останні місяці навчального року. Лише у 1998 р. нарешті спромоглися виділити на вивчення творчості Юрія Федьковича з названого курсу ще дві години у шостому класі.
Знадобилася знову ж таки добра воля зі сторони тодішнього губернатора М.Романіва, аби управління освіти і науки ОДА своїм листом за № 31/218 від 13.09.2004 року на відзначення 170-ї річниці поета рекомендувало методистам обласного інституту післядипломної педагогічної освіти розробити теми для обов’язкових двогодинних занять з вивчення літературної спадщини Ю.Федьковича – відповідно у 5-8 класах. Таким чином, загальна кількість навчальних годин з вивчення літературної спадщини Ю.Федьковича в загальноосвітніх навчальних закладах області зросла до 16.
Логічним було б проводити літературні конкурси його імені. Що, наприклад, заважає численним керівникам управління освіти і науки ОДА ініціювати проведення на районному, міському та обласному рівнях конкурсу учнівських робіт, присвяченого відображенню життєвого шляху та літературної спадщини «буковинського соловейка»?! Вочевидь, заважає лише власна байдужість.
У той же час існують гарні традиції, зокрема на Путильщині, де народився славний наш земляк: вже протягом багатьох років тут до дня народження Ю.Федьковича проводять літературно-мистецьке свято «Шовкова косиця», на яке з’їжджаються гості з усієї України.
У той же час (знову парадокс!) лише у 2004 році в Путилі встановили пам’ятник Ю.Федьковичу. І досі не вирішено питання підпорядкування меморіального музею-садиби Ю.Федьковича в Путилі районній або селищній раді. Нині садибою опікується обласний краєзнавчий музей, який і сам ледь виживає за нинішнього фінансування. Що й казати про садибу Ю.Федьковича, що давно потребує капітального ремонту?!
Якщо мова зайшла про музей, варто згадати й про Чернівецький літературно-меморіальний імені Ю.Федьковича. Спочатку трохи історії. Створений згідно з Постановою уряду УРСР від 19.04.1945 р. музей протягом 18 років був розміщений у маленькому не пристосованому для такого закладу приміщенні – у колишній резиденції буковинських митрополитів. У 1963 році розпорядженням управління культури облвиконкому з посиланням на «тимчасовість» він був переведений у приміщення обласного краєзнавчого музею, філією якого є дотепер. Але, як відомо, немає нічого більш постійного, аніж тимчасове. Там музей Ю.Федьковича перебував 41 рік. Кількість експонатів постійно накопичувалася. Їх зібралося понад 6 тисяч. І на початку 1980-х років стали подумувати на обласному рівні про відселення мешканців будинку на Радянській площі, 10 (нині Соборна), де провів у приміщенні товариства «Руська бесіда» останні роки життя редактор україномовної газети «Буковина» Юрій Федькович. 
Так вже склалося, що інші п’ять будинків, в яких проживав раніше письменник, до сьогодні не збереглися. Нарешті, від слів перейшли до діла, розпочавши згідно з прийнятим Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 12.12.1987 р. процес переселення, що розтягнувся у часі аж до початку нового тисячоліття.
Стотридцятирічна будівля майбутнього музею знаходилася в аварійному стані. Тоді було ухвалено досить ризиковане рішення (під особисту відповідальність тодішнього губернатора М.Романіва) провести комплекс складних у технічному відношенні будівельно-відновлювальних робіт із заміни зношених несучих конструкцій даху, а також перекриття другого поверху. Одночасно проводився великий обсяг ремонтно-реставраційних робіт у приміщенні кімнат другого поверху, вкрай захаращених, з подальшим розташуванням у них музейних експонатів.
На День незалежності країни, 24 серпня 2004 року, відбулося святкове відкриття тризальної меморіальної частини музею в частково відремонтованому приміщенні. Саме на такому формулюванні наполягає його багаторічна завідувачка, заслужений працівник культури України О.Філіпчук, наголошуючи на тому, що музей залишається філією обласного краєзнавчого музею. У буревіях подальших політичних подій в Україні про музей просто забули. Відповідальні працівники управління культури ОДА, затверджуючи надані ним попередньо тематично-структурний і тематично-експозиційний плани побудови експозиції, а також виготовлені художником-оформлювачем художні ескізи, не могли не знати, що повна експозиція музею повинна складатися не лише з трьох меморіальних, а ще з шести літературних кімнат і виставкової зали. Знали і спокійнісінько, після того як відрапортували в Київ про відкриття музею, переклали тягар турбот про ремонт приміщення і подальшу добудову експозиції на тендітні плечі завідувачки музею.
За подальші роки, згідно з інформацією, наданою головним бухгалтером обласного краєзнавчого музею, з обласного державного бюджету на музей Ю.Федьковича не виділяли достатніх коштів для ремонту приміщення, закупівлю експонатів тощо. Дякуючи Богу і проявленій ініціативі, О.Філіпчук вдалося залучити певну суму спонсорських коштів на побудову експоз иції в чотирьох кімнатах літературної частини музею, виставкову залу і продовження ремонту його приміщення. То, може, вже досить жінці бігати містом у пошуках благодійників, а художнику-оформлювачу час від часу наїжджати зі Львова, де він постійно проживає?! Чи оцінили буковинці цю «жертовність?
За словами О.Філіпчук: «Протягом 15 років щороку великій групі педагогічних працівників міста і області (вихователям дошкільних дитячих установ; вчителям загальнонавчальних закладів; викладачам профтехучилищ, технікумів, коледжів і вишів III-IV рівня акредитації) вручається затверджена мерією Чернівців премія ім.Юрія Федьковича. На сьогодні загін її лауреатів сягає 150 осіб. Але жодного разу не постало питання щодо проведення святкової процедури нагородження лауреатів не в приміщенні мерії, а безпосередньо в меморіальному музеї Буковинського Кобзаря. Можливо, тому бідолашні лауреати переважно не знають дороги до нас. Можна на пальцях однієї руки перерахувати тих із них, хто разом зі своїми вихованцями оглянув експозицію музею. І це освічені люди, освітяни! Мимоволі виникає думка, що Ю.Федькович потрібен таким духовним манкуртам лише тоді, коли пахне грошима, та й по всьому. Як доречні тут його слова: «Не гарно так робити «пани-браття», не гарно».
Залишається сподіватися, що справою честі нинішньої владної команди в Будинку з левами стане продовження так вдало розпочатого в області процесу поєднання слова і діла із вшанування пам’яті видатних діячів культури краю.
Оцінити матеріал:
(2 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Нові блоги

Опитування

Чи підтримуєте ви блокаду Донбасу і Криму?


Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення