Четвер, 27 квітня 2017p.

Кіна не буде по-чернівецьки

В останній день січня вперше після затяжних свят зібрались на пленарне засідання депутати Чернівецької міської ради. І одразу ж забуксували при затвердженні порядку денного. Каменем спотикання став кінотеатр імені Івана Миколайчука. Він же величається як кіно-мистецький центр. Оголошувалась перерва, збирались фракції, погоджувальна рада. Але доля колишнього кінотеатру «Дружба» залишилась незрозумілою. Як висловився далеко не жартома один із депутатів – «Кіна не буде». Чому? Хто винен? Що робити?

Звичайному глядачеві завуальовані рішення чи постанови нічого не дають. Крізь них не пробивається найменший промінчик світла на дуже вже темний зал «Дружби». Депутати домовились до 1 березня створити спеціальну комісію, яка має розробити чіткі критерії конкурсу на право укладання договору дострокової оренди приміщення кінотеатру. Після їх затвердження оголосять конкурс. Пропозиції будуть публічно обговорюватись. Потім сесія має затвердити переможця. Якщо такий не зголоситься, то колишню «Дружбу» віддадуть на баланс «Калинівського ринку», який має відремонтувати її. І далі повернути громаді Чернівців у комунальну власність. Це якийсь багатосерійний фільм, який навряд чи окупиться.

Майже всі газети і телерадіосюжети приблизно так виклали цей депутатський кількаступеневий серіал намірів. З майже однаковими редакційними сподіваннями, що буде створена сучасна кінозала, буде запроваджено день Іванового кіно, буде культивуватись любов до українського мистецтва та Миколайчукового неповторного спадку.

Можливо, я б теж обмежився подібним викладом рішення сесії. І вичікував отого Мойсея-орендаря, який би врятував варварськи знищений кіно-мистецький центр імені великого буковинського кіноптаха зі світового ознакою. Але не можу. Бо у кінці шістдесятих якраз працював у новозбудованому кінотеатрі «Дружба» на честь 50-річчя жовтневого перевороту. Навчаючись на стаціонарі держуніверситету, крутив тут вечірні сеанси, так як маю права кіномеханіка. Через задній вхід не раз запускав у зал студентів. Це при умові, коли були порожні місця. Бо люди тоді ще знаходили копійки (саме копійки) на квитки.

Щоб зрозуміти, чому розвалилася «Дружба», почав шукати старих колег-кіномеханіків, контролерів, касирок. Бо сьогоднішній директор цього збанкрутілого закладу культури О.А. Перепада сказав із жалем, що «колективу вже немає, працівників розпустили, підприємство вмерло. Є порожня коробка, в якій холодно, вогко і страшно. Ні води, ні струму, ні тепла».

Але ж залишилися живі люди, які набагато глибше від представників міської ради знають причини знищення. Їх неважко знайти. Бо багато з них і далі працюють в кіногалузі. Лише в кінотеатрі «Чернівці» влаштувались Валерій Миронюк, Василь Загарук, Роман Юзвак. Не зрадив професії і довголітній директор «Дружби» Віктор Павлик, його знайшов на фільмобазі.

Зник лише з кінозору ще один директор Павло Бєлашов, якого призначили замість без причини звільненого попередника В.В. Павлика. Випадковий у кіно галузі молодик, який, за словами депутатки Олени Калмикової, залишив після себе хіба що купи порожніх пляшок…

Тут варто уточнити, що звільняла з директорської посади Віктора Павлика – можливо єдиного в Чернівцях справжнього фахівця з вищою кіноосвітою – Чернівецька міська рада. 10 років він керував «Дружбою». І призначала якогось Бєлашова теж вона, всезнаюча. І було це не за якогось там царя Тимка, а за царя Миколи. Віддаючи йому тепер честь, як народному депутату, який в окремому зверненні переживає за долю ним же ініційованого кіно-мистецького центру, маємо всі підстави стверджувати, що і М.Т. Федорук причетний до цього розвалу єдиної у Чернівцях типової, а не пристосованої кіно споруди.

- За 10 років мого директорування, - згадує В.В. Павлик, - виділяли гроші хіба що на компенсацію безкоштовних сеансів для бідніших людей. - І ще влада закупила сучасну звукову систему. Тепер вона, здається, встановлена у кінотеатрі Чернівці. Так що не густо.

І взагалі знищили не лише «Дружбу». У столиці Буковини зникли кінотеатри імені Зої Космодем`янської та Горького, «Україна», «Малятко», «Космос». Дійсно, на початку 90-х глядацькі зали порожніли.Та все ж.

Правда, кіномеханік із 40 літнім стажем роботи у кінотеатрі «Дружба» (!) Онуфрій Миронюк, голова профкому, дещо пом’якшує вину вчорашнього мера:

– Він особливо не допомагав нам, але й не шкодив. А сьогоднішня влада довела наш палац до ручки.

Як стверджує депутат Олексій Каспрук, у всьому винні гроші, якими недбало скористалась команда В.Михайлішина. Виділені на реконструкцію кіно палацу 2 млн. грн. розкидали на інші цілі. Фірму, яка виграла тендер і почала демонтаж приміщення, перестали фінансувати. І фактично провалили заплановані урочистості до 70 річчя І.Миколайчука. А тепер усі лаємо те що маємо…

– Матінко Божа, як вони могли допустити до такої руїни, – навіть сльозу змахує бухгалтерка при ліквідації підприємства Віра Перепічка. – Комусь, певно, потрібне це приміщення, щоб менше коштувало. Навіть тканинну обшивку поздирали.

До речі, і кінотеатр «Чернівці» не застрахований від збоїв. Бо і тут спостерігалась подібна кадрова «турбота» влади. Згадуваний кінофахівець-фізик В.Павлик начебто «програв» конкурс директорів. Але кому? Випадковій людині, яка пропрацювала керівником «Чернівців» лише рік. Як Бєлашов з «Дружби». Влада нова, почерк старий.

Люди, з якими з’ясовував причини ліквідованого збанкрутілого підприємства культури, як кажуть «зуби з’їли» на неперспективній кіноіндустрії. Мислять мудро, не агресивно. Вони не підтримують версію слухів, що, мовляв, хтось кинув око на цей об’єкт. Бо там уже нема на що дивитись. Просто чергова жертва трагікомедії з назвою «Руїни України». З вивіскою «Край, де варто жити».

У столиці подібний кінотеатр «Зоряний» став цитаделлю пануючої партії регіонів. А в нас його скинули на талановите ім’я кіногенія з Чорториї Івана Миколайчука. Його, славного, ні за життя гідно не поцінували, ні вже тепер. Під ювілейний шумок у 91 році присвоїли ім’я якомусь уявному кіно-мистецькому центру до 50 річчя Івана і віддали його на поталу рідкісних глядачів густозаселеного мікрорайону. Не взявши до уваги, що в багатьох з них є свої домашні екрани, фільмотеки.

За кошти з квитків, хоч вони й дешевші від центральних кінотеатрів, утримувати гігантське приміщення неможливо. Якими би винахідливими не були кіномеханіки чи адміністратори. Лише дах його, мов стадіон, розтягнувся на 1300 квадратних метрів. До того ж він бітумно-рубероїдний, постійно затікає вода. Хто хоче відпочивати в кінозалі, де 40 (!) років не було елементарного ремонту, де незручні фанерні стільці та ще й на голову капає з дірявої стелі.

І найголовніше – кінотеатр з престижним ім’ям, з найбільшою в місті залою на 400 місць (це ж не перебудована синагога) кінофахівці з міської ради віднесли його до так званого другого екрану. Або пережованого, другого сорту, як сміються кіношники. Тиждень-другий розрекламовану прем’єру крутять у центрі міста, а потім, вже як об’їдок, кидають у палац славного Івана. Про який касовий збір може йти мова? Якої рентабельності, самоокупності, чи госпрозрахункового утримання можна вимагати? Лише статус бюджетної установи хоч як міг би врятувати занепалий кінотеатр.

А поки що влада посилено рекламує буковінізм і край, де варто жити. Глядачі ж тим часом мусять задовольнятися місцевою кінокомедією, коли стара влада звинувачує нову. І навпаки. А омертвілий мистецький палац стає символом сміху над безгосподарністю.
Оцінити матеріал:
(2 голосів)

Коментарі


Оцінити коментар! 0 Nino
Буковинська правда: bukpravda.cv.ua/, дякуємо Вам за гарні відверті статті
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Нові блоги

Опитування

Чи довіряєте ви Уряду Гройсмана?


Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення