Вівторок, 20 серпня 2019p.

Життя в об’єктиві телекамери

 До 60-річчя телебачення України

До 50-річчя телебачення Буковини

У вересні цього року виповнилося 50 років з дня пробної десятихвилинної трансляції Чернівецької обласної телестудії. Оператор першої трансляції О.Якименко стояв за телекамерою до 2007 року. Він і розповідає, як усе починалося:


– З голого ентузіазму невеличкої групи спеціалістів усе і починалося. Взагалі, якщо вже бути до кінця послідовним, піонерами телебачення на Буковині треба вважати чернівчанина Й.Шеенберга, який разом з друзями-однодумцями А.Загорайко, П.Стасиним та А.Седим у період з 1948 по 1954 роки здійснювали успішні спроби передавати телевізійний сигнал, що приймався в місті. Прилади і передавач були виготовлені аматорським способом радіолюбителями. Місто з різних сторін оточують дві гірські вершини – Цецино (530 метрів над рівнем моря) і Берда (відповідно 558 метрів). Вибрали Цецино, доступнішу для підняття транслятора на вершину, встановивши технічне обладнання в майже зруйнованому приміщенні середньовічної козацької фортеці, в свій час обладнаної на вершині для спостереження і оперативного сповіщення димовими сигналами про наближення до міста ворожих загонів. Отож саме тут спеціально створена обласним управлінням зв’язку група інженерно-технічних працівників розпочала роботу з побудови і належного обладнання Цецинської телевежі для ретрансляції програм Центрального телебачення з Москви на екрани телевізорів чернівчан.


 На той час про телебачення я взагалі нічого не знав. Після закінчення ЧДУ, працюючи вчителем фізики у міській СШ №14, якось зустрів на вулиці однокурсника, який розповів про створення технічної групи з побудови і подальшого обслуговування Цецинської телевежі. Звісно ж, вже зранку наступного дня я був у кабінеті начальника управління зв’язку області. Через годину у відділі кадрів отримав наказ про моє зарахування до групи.


 Монтаж вежі завершили на початку 1959 року, телевізорів в оселях чернівчан було обмаль, і так би ми всі і залишилися лише на її технічному обслуговуванні, якби не щасливий випадок. Дізнавшись про те, що Москва розподіляє апаратуру для обладнання обласних телестудій, у столицю відрядили Й.Майзельмана – нашого співробітника, який примудрився-таки вибити один комплекс технічного обладнання для нашої маленької далеко не промислової області України і направити його прямим транзитом через Київ на Буковину.


 «Боже ж ти мій!» – всі схопилися за голову, але діло було вже зроблено. Відступати нікуди, біля підніжжя телевежі побудували невеличке двокімнатне приміщення і розпочали монтаж телестудії, однієї з перших в Україні.


 Досвіду майже не було, вчились за підручниками і один в одного, а коли завершили налагоджувальні роботи, постало питання комплектації телестудії спеціалістами. Тож режисером стала режисер Коломийського театру М.Коваленко, звукорежисером – М.Григорець, операторами – я і В.Григор’єв, на посаду диктора була запрошена студентка ЧДУ Л.Одинець (Єгорова).


 Зробили кілька пробних трансляцій, в які входили десятихвилинні новини і художній фільм, а з 25 жовтня 1951 року телестудія почала свою офіційну діяльність. Як ми згодом довідалися, наші програми приймали не тільки на Буковині, а й у Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській, Хмельницькій, частково Вінницькій областях України; в Молдові, Румунії і навіть в Італії за потужності 100 Вт.


 Кожного дня о 16 годині творча група збиралася на Соборній площі і звідти службовим транспортом добиралася на місце роботи. Якщо хтось хворів, інші заміняли – тож мені не раз доводилося бути і режисером, і звукорежисером, і навіть кілька разів в ефірі замість диктора покрасувався.


 Потроху Москва збільшувала нам ефірний час, а ми ще й самі економили його на трансляції кінофільмів, вводилися нові штатні одиниці, і з’явилася можливість створювати власні музично-художні програми.


 Для участі в них запрошували як знаних митців краю, так і акторів з Москви, Ленінграда, Києва, які приїжджали в місто на гастролі.


 Активно долучалися до створення мистецьких програм актори обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, виконавці-аматори. Саме в маленькій телестудії на Цецино в одній з музичних програм вперше по телебаченню звучав чарівний голос 14-річної Софійки Ротар (на фото). Через свої технічні можливості автобус не міг доїхати до вершини гори 1,5 км, які творча група вже звично долала в будь-яку пору року, несучи або везучи по снігу на санчатах окремі деталі і коробки з кіноплівкою. Різне було. Але, як кажуть, мистецтво потребує жертв. До того ж у маленькому приміщенні студії технічна група сиділа майже на плечах один у одного, а гості тулилися в куточку кімнати, можна сміливо казати, що працювали ми в тісноті, але не ображалися.


 – А коли з’явилося нове приміщення?

– З 1963 року наше керівництво усвідомило необхідність будувати або шукати нове просторе приміщення для телестудії. Оскільки на горі місця для будівництва вже не було, шукали і невдовзі знайшли його майже в центрі Чернівців. Для телестудії ідеально підійшло приміщення Будинку культури Чернівецького сільського району, розташоване на розі вулиць Червоноармійської і Комунарів. До речі, тут воно знаходиться і по сьогодні, але перебудоване.


 Більшу частину обладнання виділила Москва, а все інше замовляли на чернівецьких підприємствах або ж робили власними силами. І сьогодні пам’ятаю кожну деталь або технічний вузол, який виготовляв і закріплював в приміщенні майбутньої телестудії.


 Роботи тривали майже рік, і вже в 1964 році ми зітхнули з полегшенням, перебравшись з вершини гори у самісінький центр міста. А з 1979 року почалася трансляція програм у кольоровому зображенні.


– 30 листопада 2011 року Буковина і вся Україна відзначатимуть 60-ліття від дня народження Назарія Яремчука. Він протягом багатьох років плідно співпрацював з обласним телебаченням. Чи перетинались Ваші творчі шляхи?


– Перетиналися постійно, оскільки я записував на телестудії всі основні програми, починаючи з перших виступів на телестудії В.Івасюка, С.Ротару, В.Зінкевича і, звісно ж, Н.Яремчука. Знімав я і всі випуски популярної серед чернівчан телепередачі «Доброго ранку, Буковино», яка виходила в ефір щосуботи і ведучим якої був Н.Яремчук.


 Для зйомок окремих фрагментів передач знімальній групі доводилося часто виїжджати у райони як нашої, так і сусідніх областей – Івано-Франківської та Тернопільської. Так, навесні 1995 року ми працювали на Коломийщині і після закінчення роботи прийшли перекусити у сільське кафе. Назарій замовив у офіціантки пляшку горілки, розлив по стаканах всім членам групи, промовив гарний тост, жартував, але посмішка його була вже штучною, як у важко хворої людини. А 30 червня 1995 року ми йшли у величезній траурній процесії буковинців за його труною...


– Як Ви оцінюєте сьогоднішній стан телебачення України?

– Як катастрофічний. Ми працювали здебільшого на скромненькому, порівняно із сьогоднішнім, технічному обладнанні, за невелику зарплатню і щиро сподівалися, що створюємо засіб громадської комунікації, який достовірно інформуватиме, виховуватиме в дусі патріотизму, всебічно розвиватиме і навчатиме жителів краю, а також організовуватиме їм гарний відпочинок літературними і музичними передачами з різнобарвним, якісним, добрим гумором. З гордістю стверджую, що так воно і було протягом багатьох десятиліть як на обласному, так і на республіканському рівнях. Телебачення для мільйонів українців стало добрим другом і розрадником.


 Сьогодні ж екран телевізора скоріше відлякує, аніж приваблює до себе. Численні безбарвні музичні і кулінарні шоу разом з безперервною демонстрацією серіалів на кшталт російської «Обручки» чи інтерівських «Сватів» є примітивними за змістом, сприяють падінню морального рівня молоді, дебілізації населення країни в цілому. Редакціями вітчизняних телеканалів практично не створюється власний телевізійний продукт, вони задовольняються аж сивими від давнини сценарними розробками країн Західної Європи та США. Про згубність для психіки глядача численних рекламних роликів вже годі й казати.

Розумію, що картинка, як кажуть оператори, вийшла непривабливою, і тому хотілося б сподіватися, що цей період минеться і до керівництва на вітчизняних телеканалах прийдуть справжні особистості, які люблять свою справу.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення