Вівторок, 20 серпня 2019p.

Спогади зірок радянської естради про Назарія Яремчука

 Час лине невпинно. В останній день осені, 30 листопада, видатному буковинцю, естрадному співаку, лауреату Шевченківської премії, народному артисту України Назарієві Яремчуку виповнилося б шістдесят. Він пішов із життя 16 років тому... На згадку про талановиту людину пропонуємо спогади друзів про нього.


«Кращий співак серед географів і кращий географ серед співаків»



 Тісна творча та чоловіча дружба пов’язувала Назарія Яремчука з Остапом Савчуком, який нині очолює обласне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка, є художнім керівником Чернівецької обласної філармонії, заслуженим діячем мистецтв України. Остап Васильович поділився спогадами про багаторічне спілкування з солістом і художнім керівником легендарного ВІА «Смерічка» Назарієм Яремчуком:


«Я кращий співак серед географів і кращий географ серед співаків», – любив казати мій побратим, чуйний і душевний друг, з яким мені пощастило познайомитись на початку 70-х років минулого століття Назарій Яремчук, часу неймовірного злету популярної пісні Володимира Івасюка «Червона рута». Цей вислів асоціювався у Назарія з тим, що спочатку він закінчив географічний факультет Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, а вже потім Київський державний інститут культури імені Олександра Корнійчука (нині Національний університет культури і мистецтв).


 Пригадую, одного разу ми поїхали з концертами у віддалений Путильський район Буковини, де виступали перед мужніми і працьовитими горянами. Під час одного з них засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», нині народний артист України Левко Дутківський розповідав про те, як юний Назарій Яремчук, маючи велике бажання та особисту тягу до пісні, прийшов до нього на прослуховування, щоб стати учасником ансамблю. Далі відбувся концерт, після якого, обговорюючи його проведення, Назарій незадоволено, із сарказмом сказав: «Левко! Може би, ти ще у своїй розповіді про мій прихід до «Смерічки» зробив наголос, у яких я був шкарпетках?». Цей вислів залишився у нас з Левком як спомин про небажання знаного співака іншим висвітлювати нюанси його творчого життя.


 Працюючи художнім керівником Чернівецької обласної державної філармонії, я часто мав нагоду проводжати Назарія на гастролі за кордон та разові концерти в міста України. Один з таких проводів став курйозним, про що і на сьогодні неодноразово згадуємо серед друзів-побратимів співака. На залізничний вокзал приїхали за 15 хвилин до відправки потяга Чернівці – Київ. Зайшли в купе, підняли келихи за гарну дорогу, як Назарій говорить: «Хлопці! А де мій концертний костюм? Я його забув удома. Як тепер бути, що мені робити? До від’їзду потяга залишилося п’ять хвилин». А я йому у відповідь: «Не хвилюйся, зараз поїдемо додому і привеземо твій костюм».


 Посперечавшись, ми з тодішнім директором ансамблю «Смерічка» Петром Казимирчуком все ж таки поїхали і привезли костюм. Це тривало близько двадцяти хвилин. Яке ж було подивування Назарія, коли він побачив костюм і нас, від радості вигукнувши: «Фантастика! Як це вам вдалося?». На що я, скромно потупивши очі, відповів: «Ми підійшли до машиніста тепловоза і слізно попросили його затримати відправку потяга, тому що відомий співак Назарій Яремчук випадково забув удома костюм і не має в чому виступати на дуже відповідальному урядовому концерті». Цій версії Назарій повірив і був дуже задоволений, що заради нього навіть затримали відправлення столичного потяга, який з досі невідомих нам причин простояв ще 20 хвилин і лише тоді зрушив з місця».

Такі таємничі збіги обставин траплялися часто за життя славетного буковинця…


Співака, рівного за красою голосу Назарія, на вітчизняній естраді не з’явилося


 У віддаленому вже в часі 1971 році, тобто 40 років тому, на професійну сцену Чернівецької обласної філармонії вперше вийшли два самодіяльні колективи. Йдеться про легендарні вокально-інструментальні ансамблі «Червона рута» (керівник А.Євдокіменко, солістка С.Ротару) та «Смерічка» (керівник Л.Дутківський, солісти В.Зінкевич та Н.Яремчук). «Золотою трубою» цих колективів у різні роки був Олександр Сальников, який дружив з Назарієм Яремчуком. Знаний на Україні інструменталіст, заслужений артист України згадує: «Разом зі мною цього року мав би відмітити своє 60-ліття і Н.Яремчук. На жаль, йому не судилося долею дожити до цих років. І сьогодні пам’ятаю його гордовиту поставу на сцені, природну шляхетність, повагу, з якою він ставився до всіх членів колективу. Під час репетицій, готуючи нову пісню, не раз запитував у музикантів, яке бачення його манери виконання, і, якщо погоджувався з пропозицією від інструменталіста, використовував у подальшій роботі над піснею. Співака, рівного йому за красою голосу і трепетним ставленням до виконання української народної та сучасної української естрадної пісні, після його смерті на вітчизняній естраді по сьогодні не з’явилося. Відзначаючи його ювілейну дату і на Буковині, і в цілому по Україні з радіо і телеефіру повинно більше звучати виконуваних ним пісень для того, щоб їхньою чарівною ліричністю, мужністю та патріотичною спрямованістю мали можливість насолодитись і ті, хто бував на його концертах, і ті, хто сьогодні за давністю часу не знайомий з його творчою спадщиною».


Молдова пам’ятає «Смерічку» і Назарія


 Бархатний баритон «молдовського Челентано», народного артиста Іона Суручану на гостинній, поліетнічній землі Буковини знають і люблять численні шанувальники його нев’янучого таланту. За 43 роки своєї концертної діяльності співак неодноразово побував з концертами у всіх куточках колишнього Радянського Союзу, багатьох країнах світу. Напередодні концерту в Чернівцях, який припав на день народження Назарія Яремчука, Іон Суручану розповів, що в Молдові добре пам’ятають «Смерічку» і Назарія Яремчука: «Уперше з Назарієм Яремчуком і Василем Зінкевичем я познайомився під час виступів на початку 70-х років минулого століття в Чернівцях на концерті «Буковинської весни», продовживши спілкування з ними в Кишиневі на весняному «Мерцишорі». З Назарієм ми були майже однолітками, тому швидко знайшли спільні теми для спілкування. Та й пізніше наші шляхи доволі часто перетиналися під час гастрольних маршрутів по Радянському Союзу. Він був щирою та відкритою для спілкування людиною. І хоча його вже немає серед нас, пісні Н.Яремчука, «Смерічку» в Молдові пам’ятають і не забувають. Він завжди залишався палким патріотом Буковинського краю та України, славив Батьківщину у своїх піснях… Дуже доречно, що Буковина відновила проведення Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців сучасної української естрадної пісні (започаткованого на Буковині у 1995 році), який носить його славне ім’я. А це, погодьтеся, надасть можливість познайомитися з творчістю славетного буковинця молодому поколінню України».

PS 30 листопада 2011 року Назарію Яремчуку виповнилося б шістдесят... Голос його, чистий, як ранкова роса, щедрий, як колосиста нива, високий, як небо голубе, завжди буде нести добро в людські серця. Адже співав, навіть будучи тяжкохворим, і вірив, що високе мистецтво врятує світ і допоможе людям жити.

Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення