Понеділок, 13 липня 2020p.

Підмочена репутація

Підмочена репутація

 Яку силу має телебачення! А тим більше, коли передачі «крутять» у вихідні. Як цього разу на День Конституції – 28 червня. Надворі дощі. Російські бойовики набридли. Одне спасіння – живий репортаж з президентської резиденції Межигір’я. Довгоочікувана передача, підготовка якої вже має свою історію. Хтось від побаченого дивувався, хтось сміявся, хтось плювався. Я виписав лише 15 слів з відгуків телеглядачів, якими рясніють сайти Інтернету: комедія, жах, клоунада, маскарад, мерзота, нудота, пахан, пиха, показуха, страх, убогість, фарс, цирк, шоу… Передача про президентське Межигір’я убила кількох зайців. А точніше «підмочила» репутацію – Президентові, хоч йому й подали парасольку; шістці телеведучих, які дивилися в рот господарю; прислужникам, які організували ноу-хау; суддям, яких згадував Президент під дощем.


Спецоперація «Мале Межигір’я»


 Цю історію з Межигір’ям закрутив сам Президент Віктор Янукович. Більше року тому на прес-конференції, де журналісти діставали його Межигір’ям, необережно кинув начебто невинну фразу: «Збирайтеся, поїдемо прямо зараз». Тоді ще заступниця глави Адміністрації Президента Ганна Герман вчасно зорієнтувалась, мовляв, пробачте, немає поки що автобусів. Цілий рік їх шукали і дотепер не знайшли.


 6 червня цього року група журналістів планувала біля брами в маєток Межигір’я організувати невеликий мирний пікет. Сільський голова опротестував намір мас-медіа і звернувся до суду. Суддя Ганна Панова захистила гаранта солідним рішенням: «Беручи до уваги конституційні засади прав людини на особисте життя, його недоторканість, право на відпочинок у позаробочий час, виданий зборами, відбудеться порушення названих особистих прав людини».


 Журналісти так і не зрозуміли недоторканості сну цієї особи. Адже вона живе в Межигір’ї. Офіційна адреса Президента: Оболонська набережна, будинок 15. Звідси голосує, це дані з декларації про доходи.


 Але мирний протест щось таки дав. І десь через 20 днів важку браму в маєток Президента відсунули. Правда, настільки, щоб туди просунулась лише шестірка зубастих чи беззубих шоуменів, яких люди вже встигли влучно охрестити «телепеньками».


«Телепеньки»


 У президентському гніздечку довірені коники-стрибунці нудились, мов води в рот набрали. Так і не встигли запитати найголовнішого, чого від них чекали платники податків. Вони, бідні, розгубившись, забули свою святу журналістську місію: бути посередниками між владою і громадянами, сміливо добувати інформацію, незважаючи на посади. То ж так ніхто й не знає, за скільки купив В.Янукович оті 1,7 га маєтку? У скільки обійшлось будівництво? Скільки осіб обслуговує садибу та чи легалізовані вони трудовими угодами? А хто ж володіє рештою – 140 гектарами? Де приземлиться гелікоптер? Запитань – десятки, сотні. Причому це не з приватного життя.


 Однак телеведучі дивилися в рот хазяїну. Цілком можливо, що не були підготовлені до проблем Межигір’я. Звичайно, краще було ширше відсунути важкі ворота і запустити справжніх журналістів, які були «в темі», на Межигір’ї «зуби з’їли», а декому й побили. Невже Шустери з Кисельовими повірили, що так легко задурманити своїх телеглядачів, одібрати в них розум? Та ж люди все розуміють. У кожній хаті є відеокамера, є свої оператори, майстри монтажу.


 Невже трубадури повірили, що ніхто не зрозуміє, як хитро змонтований відеоряд, як примітивно записує президентська камера. Зрештою, найпринизливіше: всі канали «крутять» один і той же репортаж для мільйонів українців. Колись на закритих об’єктах дозволялось більше творчості. А тут такий примітивізм, який підписали знані в народі телеведучі. Підмочили вони собі сорочки і на дощі, і в цій межигірській політичній сауні. І надто низько нахилились. Треба пам’ятати, що і в Чаушеску, і в Мілошевича, і в Хусейна, і в ще царюючого Каддафі теж були і є свої Межигір’я. А ще до цього варто додати, що золоті ділянки довкола Києва колись облюбували і Панас Любченко, і Лазар Каганович, і Всеволод Балицький, і Микита Хрущов, і Володимир Щербицький. Але ніхто жодної заміської дачі із собою не забрав. А ось гарант чомусь вважає, що все – «моє». Не раз закликає затягувати паски, однак себе не має на увазі. До придбаного гелікоптера, яким він здивував президентів заможніших країн, додався ще й ремонт державної резиденції «Синьогора» в Карпатах, що для бюджету коштував більше 30-ти млн. грн. Без тендера, на сумнівній підставі, начебто через стихію. Із «Синьогори» вивезли 600 тонн будівельного сміття. А у 2009 році, коли Президент В.Ющенко запросив до своєї резиденції журналістів (не шістку!), «Синьогора» перебувала у зразковому стані. Переробили все і в іншому прикарпатському гніздечку – в резиденції «Гута». Зірвали паркет, поламали перегородки. Мабуть, щоб не пахло й духом попередників, які тут полюбляли відпочивати. Той же стиль – бароко з міста Єнакієво.


Псевдобароко а ля Єнакієво


 Як не старались покірні мовчазні телеєвнухи обминути гострі питання і прилизати інтер’єр чи дизайн маєтку Президента, багато чого небажаного таки повилізало на поверхню. До розмови під дощем, особливо щодо останнього рішення Конституційного Суду, ми повернемось далі. А наразі про дрібніші деталі. Не хочеться цитувати сайти. Люди просто регочуть. Дивуються, де бере він час для щоденного тенісу, плавання, бігу, сну під вуликами. Ну а коли працювати? Чи добре налагоджене судно саме пливе? Поки що пливе, доки є хвалена політична стабільність, за якої панує беззаперечне підпорядкування всіх гілок влади одному царю. Але ж так вічно не може бути!


 Запаморочений владою і, певно, багатством (надто стрімко розбагатів ще й син), Президент Янукович хотів показати свою щиру відкритість, доступність і навіть зацікавленість проблемами українців. Однак викликав швидше багатомільйонний осуд. Його роздуми про священну власність дратували багатьох. А про мертвечину президентської садиби годі й говорити. Все прилизане, як його щоденна зачіска. Хоч би десь одна волосинка розкуйовдилась у напруженій робочій обстановці. Все показне, фальшиве, замасковане, як і сам відеомонтаж, десь загубилась перша леді. Ні, це не зайва зацікавленість приватним життям. Це Президент моєї держави! Перша особа в державі, на яку мали б всі рівнятися. Однак межигірське відбірне відео навіяло сум. І страх.


Судова гілка


 Про суди сьогодні говорить вся Україна. А про неї – світ. Судами починається день, ними й закінчується. Влада закрутила стільки затяжних процесів, навряд чи виборсається з цього місива.


 Зрозуміла річ, що хтось з довірених запитальників мав би поцікавитись судами над Юлією Тимошенко чи Юрієм Луценком. Віктор Янукович відповів завченими фразами, які він не раз чеканив світові. Мовляв, це судова гілка влади. На таке суворе невтручання можна махнути рукою, бо все одно мало хто вірить цьому запевненню.


 Також насторожує дивна розмова Президента та голови суду про рішення Конституційного Суду, який сміливо скасував обов’язковість червоних прапорів. Правда, при цьому гарант Конституції (!) розмірковував «ні нашим, ні вашим». То можна розвішувати, то не можна. Приблизно так: Президент то не підписував закон, то підписував.


 Але вуха почали в’янути, коли гарант зізнався, що мав товариські розмови з головою Конституційного Суду: «Я висловив голові КС те, я йому сказав інше». Це налякало. Бо, думається, що про таке говорив гарант і з іншими суддями. І тут згадався діалог Кучми з Януковичем, що зафіксований на плівках майора Мельниченка і оприлюднені в книзі «Кто есть кто. На диване президента Кучмы». На жаль, президент поданий тут у неприглядному вигляді.


 Мова йде про донецького адвоката Салова, якого 8 місяців тримали в страшних умовах, а потім засудили на 5 років. Однак завдяки активним протестам українських і зарубіжних політиків Верховний Суд визнав абсурдність жорстокого вироку. Людину відпустили на волю, яку приспав цар. А ось що тоді витворяли наші царі.


 Леонід Кучма: «Крутил, крутил ваш судья, и вернули дело назад… Это ж подонки три судьи! Я должен ехать к ним и давать свидетельства. Поэтому возьми этого судью, за яйца подвесь, пусть повисит одну ночь».

Віктор Янукович: «Понял. Мы разберемся».

Леонід Кучма: «Судьи вообще бл…».

Віктор Янукович: «Ну, они подонки. Председатель суда у меня там не надежный. Его надо менять».

Леонід Кучма: «Ну я думаю, тепер вы разберетись, чтоб он на всю жизнь запомнил».


 Не хотілось би так сумно завершувати не таку вже й на перший погляд смішну з пеньками телеекскурсію в Межигір’я. Проте сміятись там було з чого. І плакати теж. Надто тривожно виглядає все це. Особливо непокоїть бажання одурманити нас. Маніпулювати нашими очима, вухами, душами.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення