Перша згадка про Давидівку датується 80-ми роками ХVІІІ століття. Спочатку село мало назву Давидени, а згодом почали називати Давидівка. Назва походить від імені одного з його жителів – Давид, або Давидян, який чимало доброго зробив для села.
За 50 кілометрів від обласного центру розкинулося велике село Сторожинецького району – Давидівка. У понад 1000 дворах проживає 3500 жителів, які за кращою долею за кордон не виїжджають. Село поділяється на два хутори: Новий та Старий зруб.
Матеріальнеі духовне
У Давидівці немає ферм, заводів, великих підприємств, але є кілька пилорам, що недостатньо збагачують бюджет сільської ради. Але головне не пилорами, а державні заклади, яких у селі вдосталь. У Давидівці функціонує сільська рада, дитячий садочок, пошта, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 школи (3 корпуси), 3 сільські клуби, пожежна, де працює 30 осіб, 2 бібліотеки, 5 цвинтарів. Є також ринок, де продають сільськогосподарську продукцію по суботах. Щодо розважальних закладів, то в селі немає ресторанів.
Земля в селі розпайована, під будівництво вже не відводиться (про це не подумали свого часу), проте під вирощування сільськогосподарських культур землі вистачає. Тому не дивина, що одне з підприємств узяло в оренду 300 га землі з цією метою.
Коли мова заходить про Давидівку, то одразу згадуються численні храми. Сільський голова Станіслав Войцицький, який вже рік очолює сільраду, розповідає, що в селі є 5 православних та 2 католицьких церкви, молитовний дім і велика кількість капличок. Церкви розташовані по різних куточках села та мають свою давню історію. Прикро, але жодна з дерев’яних пам’яток не потрапила до національного реєстру.
До слова, у Інтернет-мережі та зі слів жителів ширяться чутки про те, що в селі проживає монах-ясновидець, який допомагає людям. Він править службу в одній із церков. Станіслав Леопольдович каже, що до батюшки Василя приїжджають по допомогу з усієї України, навіть з-за кордону.
Відомі давидівчани
У 1904 році в Давидівці народився та проживав до 1914 року всесвітньо відомий оперний співак Йозеф Шмідт. Згодом сім’я переїхала до Чернівців. У 1928 році в Берліні почалася оперна кар’єра співака. Школу, де навчався Йозеф Шмідт, відвідали делегації з Німеччини, Австрії, Голландії. Досліджував життя і діяльність співака Альфред Фасбінг зі Швейцарії.
Гелена Майман зняла фільм про школу і село Йозефа Шмідта та демонструвала стрічку в Австрії. Як винагороду за співпрацю школа отримала магнітофон і касети з неперевершеним голосом нашого земляка.
Свої перші знання у початковій школі здобував і Сидір Воробкевич, український письменник, композитор, музично-культурний діяч. З 1861 р. до 1867 р. працював священиком, одночасно навчаючи грамоти сільських дітей.
Планів чимало, були б кошти
Станіслав Войцицький, як і кожен господар, хоче, аби в селі все було якнайкраще. За період свого перебування на посаді сільського голови Станіслав Леопольдович зробив чимало: проведено вуличне освітлення, облаштовано шанці для стоку води, відремонтовано частину дороги тощо. Щодо доріг, то їх потрібно ремонтувати і ремонтувати, адже в селі «ямкових дір» ще багато. Головне – підтримувати те, що вже зроблено.
Роботи у сільського голови в такому великому селі не бракує. «Потрібно зробити реконструкцію центрального клубу, – каже Станіслав Леопольдович. – На базі старого клубу облаштувати приміщення для дітей, де вони зможуть займатися спортом, одне із приміщень виділити для ремонту взуття».
А ще сільський голова хоче, щоб сміття від людей забирали та вивозили централізовано на сміттєзвалище, на яке вже є документація. Нині в селі планують за лічені дні до нового року добудувати скверик, навіть закупили ліхтарі. Загалом на наступний рік у сільської ради плани грандіозні, головне, щоб вистачило коштів у сільському бюджеті. Найперше – на газифікацію всього села. Хоча Давидівка розташована недалеко від районного центру, проте газифікована лише центральна її частина. Правда, дров вистачає: село оточено лісами.
Приємно те, що село побило цього року районний рекорд з народжуваності: народилося аж 76 здорових малюків. Тому є необхідність будувати ще одну середню школу. Плани планами, але на це також потрібні гроші.
Будують третю школу
Рік заснування початкової школи в Давидівці достеменно не відомий. Проте школа існувала здавна. У 1940 році засновано семирічку. Приміщенням під школу послужило панське помістя Зотів. З 1960 року семирічну школу реорганізували на восьмирічну, а 15 серпня 1974 р. – на середню. У 1984 році збудовано нове шкільне приміщення, що відповідає всім вимогам сьогодення.
Нині в селі функціонує 2 школи – середня і неповна середня, є й приміщення, де навчаються діти початкових класів. Через велику народжуваність, як розповідає сільський голова, усією громадою будують ще одну середню школу. Директор школи Ліза Мишко, яка обіймає цю посаду 12-й рік (а в школі – 40 років), розповідає: «Школа працює за естетичним напрямком, навчається 428 учнів. Із сусіднього румуномовного села Череш навчається 50 дітей, які хочуть досконало освоїти українську мову, щоб успішніше поступити до бажаного вишу».
На базі навчального закладу проводяться обласні та районні семінари. Приємно, що є свої досягнення. Так, на конкурсі «Учитель року» 2011 року вчителька з образотворчого мистецтва Майя Москалюк посіла друге місце по області.
Ліза Миколаївна розповідає, що в школі є три профілі навчання: тракторна справа (є тракторний клас, після закінчення видають посвідчення тракториста), вишивка та обробка деревини. До 600-річчя Чернівців учні з дерева виготовили герб обласного центру. При школі функціонують численні гуртки та секції: «Дитячий вернісаж», «Юні краєзнавці», «Юні танцюристи», «Юні екологи», «Водяний туризм» тощо. Навколо школи є 5 га землі, які навесні і влітку завдяки школярам, які в різний час насадили 1240 дерев та кущів, перетворюються на квітучий диво-сад.
У 2009 році видали шкільний автобус, держава також виділила кошти на заміну частини вікон, батьки допомагають робити ремонти в класах та забезпечили деякі кабінети телевізорами. Але, за словами директора, в школи існують проблеми з комп’ютерним кабінетом: комп’ютери застаріли, і дітям важко працювати з новими програмами за старою технікою. «Конче потрібний хоча б один комплект комп’ютерів для школи», – каже Ліза Миколаївна. Варто згадати, що школа досі опалюється дровами.
Відпочинок
Село, окрім вирішення проблем, вміє відпочивати та святкувати. Сільський голова розповідає, що наступного року вирішили святкувати на селі Маланку. «Два роки тому на Маланку зійшлися жителі з двох хуторів у центр села. А торік з’їхалися на нашу Маланку навіть із сусідніх сіл, було близько 1000 людей», – із захопленням розповідає Станіслав Войцицький. На День молоді проходять різноманітні заходи: минулого року хлопці, наприклад, брали участь у кінних змаганнях. Потім катали всіх охочих на конях. А в липні щороку весело святкують Давидівську ватру з танцями, багаттям, співами й жартами. Запрошують навіть вогняне шоу з Чернівців.
Так живе буковинське село Давидівка. Вміє і працювати, і відпочивати…
