Понеділок, 24 квітня 2017p.

Вашківці: місто чи село (Вижницький район)

Вашківці (рум.Văşcăuţi,нім.Waschkautz,рос. Вашковцы, пол. Waszkowce)–містоВижницького району.
Буковинське містечко Вашківці (6,5 тис. мешканців) знамените фестивалем-маскарадом Маланкою та чудодійною Анниною горою. Вашківці вперше згадуються у 30-ті роки XV століття під назвою «Васківці», що походить від імені Васко. Про колишню велич Вашківців нагадують нам світлини австрійського періоду: тоді, на початку ХХ століття, Вашківці дійсно можна було назвати містом. Сьогодні це просто один із привабливих куточків Буковини. Місто це чи село – не так вже й важливо.


Як розділити премію?

Відшуміла, відгула Вашковецька Маланка, яка виявилась найкращою в області. Підтвердженням цього є найбільша грошова винагорода – 10 тисяч гривень. Міський голова Микола Перч – теж затятий маланкувальник. У новорічній Переберії бере участь зі шкільних років. Тому добре розуміє, що нагороджувати маланкарів цими грошима – не варто. 10 тисяч – це начебто й солідна сума. А якщо починати ділити на всіх – навіть на пляшку горілки не стане.
Так розмірковує мер найменшого в Україні містечка Вашківці. І тут же пропонує за ці гроші закупити звукопідсилювальну апаратуру для Народного дому. Він певен, що оргкомітет Маланки (є такий у Вашківцях) підтримає цей намір. Без сучасних мікрофонів Вашківці обійтись не можуть. Бо це традиційна культурна мекка підгірного краю. Крім славнозвісної Переберії, у Вашківцях гримить славою народний хор, є й інші відомі колективи. Народний дім у Вашківцях став дійсно Будинком культури і відпочинку. Хоча б тому, що тут тепло й затишно. Це чи не єдиний у районі заклад культури, який потсійно опалюється двома газовими котлами, а не, як заведено, обігрівають замерзлий зал перед якимсь концертом чи зібранням людей. У Вашківцях – це дійсно осередок пісні, музики, танців, творчості й патріотизму.


Подібно до Ватикану 

На подвір’ї Народного дому попередник сьогоднішнього мера Михайло Сидор встановив величезну криту літню сцену. В теплі дні наймасовіші дійства відбуваються саме тут, надворі. Виносять стільці з Будинку культури, кому не вистачає – стоять. Тому й виникла потреба придбати свою підсилювальну техніку для озвучення. Бо навіть цього року на урочистому відкритті Маланки у відповідальний момент відмовив мікрофон. Хоча заплатили за орендоване підсилення кілька тисяч гривень.
Хтось пожартував, що такі багатолюдні зібрання на відкритому повітрі проводяться за прикладом Ватикану. Перед величним храмом святого Петра іноді відправляють богослужіння, організовують духовні видовища. І теж, як у Вашківцях, виносять стільці й лавки на площу. Можливо, дійсно така сцена споруджувалась за прикладом Ватикану. Бо як-не-як саме в Італії є чимало заробітчан з Вашківців.

50 років без Вашковецького району

Люди змушені виїжджати, бо немає до чого прикласти свої робочі руки. Адже в колишньому колгоспі імені О.Кобилянської працювало приблизно 700 вашківчан. На сувенірній фабриці – добрих три сотні, на консервному заводі – півтори сотні. Та й на славному колись Вашковецькому спиртзаводі були робочі місця. Сьогодні ж залишилися лише магазини та бюджетні установи.
Однією з них є Вашковецька районна лікарня. Це єдина назва, яка зберегла пам'ять про те, що до 1962 року був самостійний Вашковецький район. Саме того року його разом із Герцаївським районом розформували.
На зорі української незалежності Герцаївський район зумів відродитись, звичайно ж, насамперед на етнічному грунті. А населені пункти Вашковецького району порозтягали сусідні. Тому й до сьогодні дивним виглядає, що такі віддалені за прутські фактично гірські села Чортория та Зеленів адміністративно належать рівнинній Кіцманщині. Добре, що хоч Вашківці увійшли до Вижницького району. Все-таки рідніший гуцульський край. Хоча було б набагато краще, якби Вашківці стали містом обласного підпорядкування. А поки що обходяться статусом лише районного.

Стадіон
 
Не в кожному сьогоднішньому райцентрі є те, що зроблено у Вашківцях. Скажімо, стадіон із штучним покриттям. Навіть у ці сніги і морози тут не зупиняється життя. Бо надто дорогий цей стадіон для вашківчан, який споруджували самотужки – господарським способом. Є бігові доріжки, лавки, по-газдівськи обгороджено все двометровою металевою сіткою. Тут залюбки проводять обласні змагання-турніри, а також місцеві урочистості. Це, крім того, шо в місті є ще один стадіон.

Ліхтарі

До плюсів місцевої влади (а її традиційно вашківчани обирають з представників «Нашої України») можна віднести й вуличне освітлення. Що це за місто без ілюмінацій! Енергетики знають свою справу – поміняти стовпи і натягнути на них, замість дротів, кабель. Старі ліхтарі, звичайно, вони викинули. А встановити нові – це, так вважають вони, турбота міськради. Тому довелось придбати навіть свою вишку на базі ГАЗ-52. І поступово освітлюють місто. Першими засяяли вогнями такі вулиці: Шевченка, Соборна, Бажанського, Шкільна.

Асфальт
 
Крім освітлення, асфальтують дороги. Зокрема, вулиці О.Кобилянської та Т.Шевченка. Тут добрі слова вашківчан адресують голові Вижницької райдержадміністрації Василю Ткачуку. Він має певний досвід роботи у Чернівецький міській раді, тому, як ніхто, розуміє, як мають виглядати сьогоднішні вулиці. Ну хоча б центральні. Бо це дороге задоволення – на кожну із двох згаданих доріг витрачено майже по 250 тисяч гривень. Тут відчутно допомогла райдержадміністрація.

Каналізація

У Вашківцях начеб і є своя каналізація. Але вона якась не завершена. Немає очисних споруд. Вашковецька каналізація така ж загадкова, як і Переберія. Нечистоти кудись зникають під землю, і ніхто достеменно не знає куди. Взагалі, водоканал у Вашківцях мав колись стратегічне значення – на випадок якихось техногенних ситуацій. Було вирито 9 свердловин. Але задіяна лише одна. Чомусь у Вашківцях не прижився водогін, тому й водоканал дає надалі збитки – 25 тисяч гривень. А ще великим випробуванням для всіх влад були повені 2008 і 2010 років. Буйна вода підтопила тоді відповідно 175 і 370 будинків. Тоді свій норовистий характер показали Черемош і Глибочок.
Допікають людям і сьогоднішні морози та заметілі. Рятуючись від холоду, вони іноді забувають про безпеку, фактично граючись з вогнем. Жертвою чадного отруєння стала на днях вашковецька сім'я.

Музей чи коледж

Кажуть, зміна влади – це добре. Особливо, коли нова команда нарощує набутки чи плани попередньої. Тоді є поступ, прорив і прогрес. А ось ситуація із занедбаним приміщенням колишнього кінотеатру, який є негативною візитівкою Вашківців, демонструє протилежне. Не так давно у Вашківцях на виїзній колегії обласної ради її голова Іван Шилепницький переконував, що так, як у Коломиї є музей Писанки, так у Вашківцях має бути музей Переберії.
Задум був дійсно цікавий: у кімнатах кінотеатру, що не діє, відтворити історію славної Маланки. Є що показувати: сотні масок, одягу, цілих політичних композицій. А скільки в людей зберігається світлин, відеокасет, дисків! Шкода, якщо все це етнографічне багатство зникне в приватних шухлядах. У державній установі воно б краще збереглось і служило поколінням.
До того ж міські депутати, як згадує попередній мер Михайло Сидор, пропонували увіковічнити в експонатах цього ж музею славну Вашковецьку Січ, засновану ще 1903 року. Зрештою, саме з Вашківців злетіла у світи незабутня «Черемшина», створена вашківчанами Юрійчуком з Михайлюком. А ще багато-багато славних імен пов’язано з Вашківцями. Згадати хоча б австрійського парламентаря Юрія Лисана, який засідав у Відні в гуцульському сардаку і гачах, талановитого кіномитця Івана Миколайчука, який вчився у Вашківцях, зрештою, буковинського і канадського губернаторів Гнатишиних.
Є що відтворювати в музеї історії Маланки і самих Вашківців. Сьогоднішній мер Микола Перч розповів, що в занедбаній будівлі кінотеатру доцільніше б розмістити корпус медичного коледжу. А для цього міське приміщення передати в обласну власність. Цікаво, чи так само думають патріотичні вашківчани?


Свині не винні

А ще це місто славиться парком. Для мешканців тамтешньої округи це своєрідний Калинівський ринок. Правда, на чернівецькій «Калинці» ніщо не кудкудакає чи рьохкає. А у Вашківці звозять звідусіль живність. Нашу годувальницю.
Особливо славились Вашківці поросятами. На її околицях було модним розводити свиноматок. Були й вузькі підприємці, які розводили елітні породи. Ця торговиця заробляла по 250 тисяч гривень, якими ділилась з міським бюджетом.
«Колись по 50-60 свиней вантажили у Вашківцях заготівельники», – згадує Микола Перч, який тоді керував ярмарком. – Сьогодні ж торгівля занепала. Чимало вільних місць, чого раніше не було. У людей немає грошей».
Звичайно, свині не винні, що сільський люд так занепадає через безгрошів’я. То, можливо, вашківчан порятують індики. Колись під Вашківцями діяв гігантський комплекс для відгодівлі 5 тисяч голів худоби. Тоді він називався міжгосподарським.
Тепер ці ферми реконструювали під вирощування індиків. Приміщення готові приймати м’ясисту птицю. Місцеві кажуть: «Тут – Європа». Поки що чекають, щоб у Шипинцях добудували м’ясопереробний завод. А ще я чув у Вашківцях, що індики – улюблена птиця… губернатора Михайла Папієва. Який зміст вкладаютьу цей жарт? Чи, може, не жарт.

Московська Аннина гора

Від посадовців доводилось чути, що планується заасфальтувати дорогу до буковинської святині – Анниної гори. Чимало паломників традиційно дістаються до цього місця на колінах. Пересуватись по гравію досить боляче. Краще, якщо буде рівний асфальт.
Місцеві люди казали, що мали залити цей путівець ще влітку, коли в Банчени приїжджав православний владика «всія Русі Кіріл». Про всяк випадок, можливо б, московський патріарх звелів би відвідати і цей жіночий монастир на Анниній горі. На тому місці, де розступилася земля, рятуючи легендарну Анну з довгою косою від рук турків.
Але Аннину косу тепер розчісують інші руки московські. Аж у гуцульські гори видряпався двоголовий орел і міцно вчепився своїми пазурями за цю милостиву покірну землю. Спочатку було рішення Вашковецької міськради споруджати на цьому місці українську церкву київського підпорядкування. Згадуються рукопашні бої бородатик батюшок, особливо у храмовий день на Маковея. Розпочату будову української церкви перехопив Московський патріархат і стрімко почав зводити храм, володіючи значними коштами. Спочатку київська церква поступилась, погодившись на почергові богослужіння. А потім була цілком витіснена. На очах місцевої нашоукраїнської влади, на очах предків патріотичної Вашковецької Січі. Київському патріархату немає місця на рідній українській та ще й гуцульській землі. Він грубо витіснений. Та чи назавжди?

 
Оцінити матеріал:
(10 голосів)

Коментарі


Оцінити коментар! -5 Марина
Село
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! +6 Наташа
Сама ти село!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! +3 Ірка
МІСТО!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! 0 АЛЛА
МІСТЕЧКО
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Оцінити коментар! +4 Галина
Справжнє місто, хоча й маленьке!!!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Нові блоги

Опитування

Чи підтримуєте ви блокаду Донбасу і Криму?


Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення