Понеділок, 18 листопада 2019p.

Що насправді в Бочківцях: попередження чи Боже благословення?

 Село Бочківці Хотинського району є зовсім невеликим. Зате з обох сторін у нього великі «сусіди» – Грозинці та Шилівці. Вони так впритул одне до одного розташовані, що і межі немає. Навіть городи людей межують. Місцеві жартують: «Солі йдемо зичити в інше село».


 Біля входу у сільську раду люб’язно розмовляли чоловік і жінка літнього віку. Вони й розповіли, що їхній сільський голова Ніна Боднар наразі перебуває у відпустці. А допомогти зможе секретар сільської ради Світлана Урсата, яку, власне, й очікували ці люди. Пізніше дізналася, що ці люди прожили разом 25 років. Проте лише тепер вирішили офіційно взяти шлюб. Оце якраз прийшли заяву до РАЦСу подавати. «Не розписувалися раніше, тому що я мала пільги як дитина війни, як одиначка, як заслужений донор України. У шлюбі я їх би не мала. А тепер ці пільги ні до чого. Їх щороку скасовують. Тому й вирішили на старість розписатися», – каже майбутня наречена Дар’я Житарюк.


Закрили «Арго» – люди без роботи


 Заснування села офіційно датується 1652 роком, а його назва походить від дуже популярного у давні часи тут зайняття – бондарства (майстрування бочок). Місцеві кажуть: це село було імперією з цього ремесла. Нині це зайняття занепало. І в селі залишився лише один досвідчений майстер цієї справи. Однак ніхто уже бочки у нього не замовляє.


 Злочинність у селі не розповсюджена. Загалом люди живуть мирно і з цим проблем не мають. Однак, як і в кожній сільській громаді, є когорта п’яниць, які час від часу сколихають спокій у селі.


 На території Бочківців донедавна функціонувало ПП «Арго», що відоме виробництвом господарських кришок. Однак через виявлення чисельних порушень роботу заводу тимчасово призупинили. Десятки людей залишилися на вулиці. Вони стали на облік у Центр зайнятості. Керівництво ж заводу обіцяє владнати усі непорозуміння і в найближчому майбутньому продовжити виробництво.


 Секретар сільської ради розповіла, що в Бочківцях проживає 1920 людей. Щороку народжуваність зменшується. «Приміром, у цьому році уже померло 22 особи, а народилося 12. Співвідношення не надто оптимістичне. Однак цього року вже зареєстровано 17 шлюбів. Маємо надію, що завдяки молодим сім’ям, збільшиться народжуваність», – каже пані Світлана.


Молодь не відвідує клуб через зображення ікони


 У 2009 році під час святкування весілля у місцевому Будинку культури наречений вийшов на вулицю. Якраз йшов дощ. У момент, коли чоловік розмовляв на вулиці, побачив на стіні цієї будівлі нерукотворну ікону Божої Матері, що плакала. Усі гості вийшли споглядати таке дійство. Наступного дня цей образ не зник, а навпаки, став ясніший. Вістка про чудотворну ікону облетіла мало не весь світ. Сюди з’їжджалися делегації з різних куточків, навіть Канади. На зібрані кошти місцеві спорудили біля тієї стіни капличку. Однак досі не існує достеменної думки щодо цього зображення. Хтось трактує його як Боже благословення цього села, інші – як попередження. А деякі взагалі вважають це вигадкою і кажуть, що сліди на стелі з’явилися внаслідок підмочування фундаменту та сирості. Проте погодьтеся: не щодня зустрічаються подібні речі. Навіть якщо вони домислюються людською уявою. Старше покоління людей пов’язує появу цього образа з тим, що ще давно на території місцевого Будинку культури була церква, яку згодом зруйнували, а побудували приміщення для гульок. «Нехтувати священним заради розпусти не можна», – каже пенсіонерка Лідія. А ось молоді відпочивати ніде. У згаданому Будинку культури функціонує бар, однак після подій із появою ікони молодь не поспішає ходити в той бар відпочивати. Тому їздять в Зарожани, Клішківці та Чернівці.


Штрафи за кроплення садів зростають


 Відтоді, як у 1992 році спільний колгосп-мільйонер роз’єднали, два сусідні села –Бочківці і Шилівці – розпочали займатися садівництвом. Поступово це ставало прибутковою справою, а тепер – невід’ємною частиною життя людей Хотинщини. «Зазвичай вирощують яблука, груші. Літні сорти здають як падалицю. До речі, ціна тепер на неї досить прийнятна – одна гривня за кілограм. За маленький ящичок – до 15 гривень. Такі гроші у селі деінде не заробиш, тому люди і надалі займаються садівництвом. Зимні сорти зривають пізніше і зберігають у спеціальних сховищах. А у сезон реалізують як в Україні, так і в Росії», – каже землевпорядник Іван Грижак. Місцеві розповідають, що в Бочківцях не стоїть так гостро проблема із кропленням цих фруктів. Справа в тому, що це село є малоземельне. Резерву вільної землі немає взагалі. Біля осель людей знаходиться дуже мало території для вирощування садів. Більшість людей садить дерева на полі, тому, якщо і кроплять там, то великої загрози для села це не має. Хоча штрафи за кроплення у недозволений час так само існують, як і в інших сільських сусідніх громадах.


 Наразі в селі проживає переважно старше покоління людей. Молоді або залишаються у містах після закінчення навчання, або виїжджають за кордон. Село розбудовується за рахунок надходжень коштів заробітчан. А от приватний бізнес у Бочківцях не надто розвинений. «Раніше було багато магазинів, торговельних точок. Тепер залишилися три через великі податки. А ще через те, що торгівля йшла в мінус. А в селі люди купують речі першої необхідності. Шикувати нема з чого. А утримувати магазин лише для того, щоб продавати хліб і сіль, приватним підприємцям невигідно. Однак чоловік із сусіднього села відкрив у нас і стоматологічний кабінет із сучасним обладнанням. І навіть перукарню», – розповідає Світлана Урсата.


 Учні не хочуть навчатися у сусідньому селі


Наразі в школі навчається 130 учнів. Спортзалу в школі немає. Вихованці проводять фізкультуру в коридорах приміщення. Існують плани його збудувати. Однак найнагальнішою потребою у школі, за словами вчителів, є внутрішні туалети для учнів. Місцеві пишаються здобутками новоспеченого директора школи. Аліні Гончар вдалося за два роки газифікувати школу, зробити в ній ремонт та вивести на шосте місце у рейтинг шкіл району. «Фінансувала школу райдержадміністрація. Виділила 10 тисяч гривень. Також спонсорувала і жіноча благодійна організація на суму 20 тисяч гривень. Але найбільшу допомогу нам надали батьки. Усе, що зроблене, – це їхня ініціатива. Адже тут навчаються їхні діти», – каже вчитель української мови та літератури Людмила Павловська.


 Тепер проводиться допідписання документів щодо об’єднання школи та садочка в навчально-виховний комплекс, оскільки групи в садочку та школі не великі. «Найбільше мене хвилює те, щоб у майбутньому нашу школу не зробили взагалі школою-садом, коли тут навчатимуться діти 1-4-х класів. А старші будуть їхати в сусідні села. Батькам, які стільки грошей вклали в ремонт приміщення, буде дуже важко відмовитися від цих благ», – каже пані Аліна.


 Мешканці села не надто задоволені, що на межі двох сіл під лісом облаштоване сміттєзвалище. Коли у Шилівцях говорять, що проблема із вивозом непотребу в їхньому селі вирішена, це означає, що все сміття вивезене у Бочківці. В останньому ж немає свого комунального підприємства, що займалося б цими справами.

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення