Не відомо, чи є наявність світлофора критерієм у визначенні статусу міста, але саме так місцеві жителі жартують стосовно його відсутності. В Книзі рекордів Гіннеса Герцаївський район найменший в Україні, а Герца – найменший з існуючих у країні райцентрів (лише 2 500 населення). Навіть залізничної станції тут немає: найближча – в Новоселиці, за 8 км від Герци.
Археологи знайшли на околиці Герци трипільське поселення та артефакти залізного віку і Черняхівської культури. З більш пізніх часів в Герці до нашого часу дійшли: Спиридонівська церква, Будинок-музей румунського художника Артура Верони. До Другої світової війни у місті проживало 8,5 тис. мешканців. В перші дні війни місто було майже вщент зруйноване. Після визволення його відбудували, але чисельність населення не досягла довоєнного.З 1962 року Герца перестає бути районним центром і входить до складу Глибоцького району. В наступні 30 років місто не одержує належного соціально-економічного розвитку. З 1992 року стає районним центром новоствореного Герцаївського району.
У 1993 році включили у межі міста 56,5 га земель Тернавської сільради, 8,3 га земель Молницької сільради Герцаївського району та затвердили межі міста загальною площею 322,3 га. Крихітне місто не може похвалитися детальною і достовірною історією. У місцевій бібліотеці інформації обмаль, та й працівники не надто привітні. А от міський голова Василь Скрипкару вже подбав про те, щоб місто мало свою історію. Він поділився з нами, що подав запит у архіви Бухареста, щоб дізнатися достовірні факти про виникнення і заснування міста, оскільки наразі навіть та невелика кількість інформації про місто не є абсолютно точною.
Місто-донор
Одне з найбільших підприємств міста — шкіргалантерейна фабрика «Прут», на якій працювало понад 1,3 тис. робітників, вже майже не діє і віддане приватним підприємцям. У місті розташовані цегельний завод, харчосмакова фабрика, діють 2 школи і один ліцей, є дитсадок. Місцеві жителі діляться, що місто переживає не найкращі часи. Багато громадян виїжджають за кордон у пошуках роботи й кращого життя. Міський голова Василь Скрипкару із сумом констатує: «Наразі в місті немає жодного повнофункціонального підприємства. Є одна фабрика «Прут», і на даний момент вона не працює на повну потужність. Були інвестори з Італії, але оскільки справа не пішла, вони покинули місто. Працює Герцаївський РЕМ, що забезпечує електроенергією весь район. Також у нас є ВАТ «Укртелеком», обидва підприємства не є збитковими та вчасно сплачують прибутковий податок. Саме місто мало що має: йому не належить ніяких земель. Радує те, що нарешті вирішили проблему з газифікацією: місто майже цілком газифіковане. Крім цього, є централізований вивіз сміття та забезпечення питною водою. До речі, в нас найкраще сміттєзвалище в області, тому що все відповідає стандартам. Побудовано на кошт наших міських фондів. Місто в принципі не є збитковим, але, згідно з прийнятим бюджетом, 91% доходу міста забирає Київ. Тобто ми в районі є донором, в тому числі і Чернівецької області, оскільки Чернівці на сьогодні не заробляють для себе. Є в нас розроблений проект водопроводу та каналізації, розроблені два роки тому, але поки що немає достатнього фінансування. Нещодавно трохи відремонтували дороги за рахунок коштів, що були виділені після повені, проте на все не вистачило. А поки що яма на ямі. Багато намагаємося робити. Ми надавали значну допомогу постраждалим від повені».
Також місто незабаром обзаведеться табличками з написами вулиць, похвалився міський голова, адже досі до останнього вулиці були без назв. У Герці є україномовна школа і, як запевняють міський голова та директор школи, охочих навчатися в ній щороку більшає, оскільки люди розуміють, що так у молоді є більше перспектив. Зараз у школі працює 25 вчителів і навчається 207 учнів. Проте історія створення навчального закладу наочно показує, що якщо хочеш щось зробити, то роби це сам. Неля Брума, заступник директора: «Приміщення, в яких зараз розташовані класні кімнати, не були одразу для цього призначені. В цьому будинку був райком партії, потім готель (50-60-ті рр.) З 1975 року будівля функціонувала як школа і в нашому розпорядженні було два корпуси, уроки велись румунською, а згодом школа стала російською. У 1991 році перейшла на україномовне викладання. Перехід на українську мову дався нам не одразу, близько двох років було дуже важко. Однак тепер навіть з району намагаються віддати дітей на навчання до нас, адже зовнішнє тестування складають державною мовою, тож дітям, які навчаються румунською мовою, важко. У нас при школі навіть працює центр з покращення вивчення державної мови. Раніше ми тут перебували в жахливих умовах, приміщення навіть на класи не були схожі, опалення було старе, котли без кінця ламалися. Уявіть, в яких умовах працювали! А ремонт закінчили лише два роки тому з ініціативи директора й тогочасного помічника мера Павла Ботизата знайшли фінансування». Розповідає директор Герцаївського ЗНЗ I-III ступенів Сергій Чабан: «В 2003 році до нашого району завітав Український фонд соціальних інвестицій і були запропоновані невеличкі проекти, вартість яких не перевищує 150 доларів. В нашому районі було лише сім проектів. Найбільший був наш. За його умовами, 5% коштів мало йти від громади, 5% – від місцевої влади, а решту фінансує фонд. Щоб нам виграти цей проект, громада мала зібрати 37 тис. грн. з місцевого бюджету, ми – 7%, і сам фонд мав заплатити 742 тис. грн. Але поки ми зібрали гроші (це був 2003 р.), ціни пішли вгору. І проект лише спортзалу коштував близько 800 тис. грн., на решту коштів не вистачало, але за рахунок місцевої влади та обласного бюджету вдалося добудувати школу».
Також в місті є румунський ліцей, яким пишається його керівництво і Міністерство освіти та науки. Як нам розповіли, там гарний ремонт і багато порожніх приміщень, адже навчається лише сто сорок дітей, в той час як в українській школі ламають голову, де знайти гроші на ремонт старого корпусу, що наразі майже в аварійному стані, однак ще й досі експлуатується. Вчителі кажуть, що якщо кількість охочих піти до української школи й надалі зростатиме, то питання стане ще гострішим, ніж зараз.
Центр туризму без туризму, а садочок…
Статус міста має багато критеріїв, наявність різного роду міністерств і установ місцевого рівня є одним із них. В Герці є і міська рада (яка більше нагадує сільську), і прокуратура, і МНС, навіть установа з голосною назвою Відділ культури і туризму також функціонує. Щоправда, туризму як такого в місті не спостерігається. Марія Крецу, головний спеціаліст Відділу культури і туризму: «Наш Відділ культури і туризму лише робить свої перші кроки. Фактично ще нічого, крім назви, немає, це те, що стосується туризму. Взагалі фінансування обмаль. А от культура розвивається: діють гуртки, є оркестр «Плаюл Херцей», яким ми дуже пишаємося. Хочемо створити танцювальний гурток, та наразі немає викладача. Взагалі місто переживає не найкращі часи: ніде відпочити ні молоді, ні старшим людям». Іван Чібутару, начальник Відділу культури і туризму: «Фінансування на розвиток туризму у місті надають обмаль, тож наразі до туристичних об’єктів можна віднести лише лижну трасу в с.Горбова, а тут у центрі нічого такого немає».
Сумне враження після себе залишив місцевий садочок. Цікавий факт: місцевий відділ освіти розташований в одній будівлі із садочком, але різницю між ними видно неозброєним оком. У приміщеннях управління євроремонт, нові меблі, на стінах керівників висять вишукані картини, а в садочку ніби час зупинився: старі меблі, що залишилися з радянських часів, кухня взагалі потребує серйозної модернізації. Щоправда, батьки дещо приносять самі, наприклад, телевізори, які забирають, коли їхні діти закінчують установу. Тетяна Абутнаріца, завідувач дитсадка: «В нас навчається 86 діток, 4 групи. Після розпаду Союзу садок на якийсь час взагалі закрили. Згодом знов постало питання про його необхідність. Та половину приміщень забрало управління освіти, решту ми відкрили, і почало функціонувати 2 групи. Тепер щороку кількість дітей збільшується. Постало питання про необхідність відкрити ясельну групу, проте немає приміщень, та й фінансування садка дуже мале».
Стало цікаво, чому садок, що знаходиться по сусідству з відділом освіти, перебуває в такому ганебному стані. Цю ситуацію прокоментувала Марія Візітів, начальник відділу освіти: «Безумовно, проблема є, і в першу чергу вона пов’язана з матеріальною базою. Звісно, розуміємо, що необхідно змінювати дитяче устаткування, і ми намагаємося. Будемо намагатися, щоб такої різниці між нашими установами не було, хоча всі ці зміни проводилися не за мого керівництва. Основні наші сили наразі направлені на Герцаївський районний ліцей: там ми зробили ремонт і дуже пишаємося тим, що вдалося так багато там зробити. А з садочком питання обов’язково вирішимо і зробимо все, що зможемо».
А на останок Вам скажу…
Загалом у Герці не так погано, хоча, як для міста, поганенько. Є чим пишатися. Наприклад, міська лікарня майже нічим не поступається, а за великим рахунком навіть краща за подібні установи у Чернівцях. Нова лікарня почала функціонувати з 2005-06 рр. Наразі працівники не надто жаліються, кажуть, що приємно працювати в гарних приміщеннях. Однак є проблеми, як і скрізь. У першу чергу це фінансування. Та кого цим здивуєш? Також, за словами МНС, район вважається найспокійнішим, що, звісно, не може не тішити. Мешканці діляться, що рідне місто вони люблять і, незважаючи на обставини, які багатьох змушують працювати за кордоном, завжди повертаються. Тож, певне, майбутнє в цього невеличкого містечка є, лишень би трохи грошей та ентузіазму.
