Історична згадка
Перша історична згадка про Кам’яну Сторожинецького району датується 30-им березня 1575 року. Це засвідчує грамота правителя Молдавської держави, до складу якої входив тоді наш край.
Село, розташоване в шести кілометрах від Чернівців, перетинає згадана у давній грамоті невеличка річка Кам’яна. За давніми церковними книгами (1730 р.), поселення називалося «Петро аса» (в перекладі з румунської «кам’яний»), очевидно, тому, що тоді його заселяли вихідці із хутора Петро аса Сторожинецької волості. А вже із входженням Буковини до складу Австрійської імперії, від 1774 року, село отримало назву Кам’яна.
Завідувачка бібліотеки Віра Іванівна Тулюлюк розповіла ще одну версію походження назви села, що грунтується на народних переказах. Кам’яна походить від слова «камінь»: потік, що перетинає село, проходить кам’янистою долиною, де було багато каменярень, в яких добували каміння для будівництва перших чернівецьких кам’яниць. Тож не дивно, що перші поселенці цього села були каменярами.
За архівними документами, до 1780 року Кам’яна була частиною села Михальча, що належало боярину Іогану Моргульцю. Того ж року Михальча була поділена інженером-землеміром Буданським на дві частини, одна з яких перетворилася на окреме село Кам’яна, що залишилось власністю дідича Моргульця. Історія села довга й насичена історичними подіями: війни, революції, сталінські репресії, колективізація і, нарешті, незалежність України.
«Вища проба» села
Кам’яна – село Сторожинецького району з населенням понад 3000 осіб. На сьогодні тут функціонують: сільська рада, Будинок культури, школа, дитячий садочок, бібліотека, пошта тощо. Є в селі і Кам’янське сільськогосподарське товариство, «Буковина продукт СВП ЗАТ» (консервує овочі та фрукти, виготовляє соки; підприємство нагороджене громадським знаком якості «Вища проба», продукція занесена до каталогу кращих товарів України), туристичний комплекс «Аква Плюс», розташований на мальовничому березі озера. На території комплексу створені всі умови для відпочинку на будь-який смак.
Існують проблеми, як і в кожному селі. Серед найнагальніших: добудова школи, капітальний ремонт дитсадочка, розширення кладовища, добудова сцени в Будинку культури тощо.
Де бути садочку?
Під постійною увагою небайдужих жителів села є будівництво нової школи, що розпочалося ще в 90-х роках. Тоді зведено було фундамент і цокольне приміщення. Через якийсь час будівництво «заморозили» аж до 2007 року, коли школу почали відновлювати-відбудовувати заново. Заклад розрахований на 550 учнів. На даний час у приміщенні старої школи навчається 320 учнів. Директор школи Ольга Петрівна Гідора повідала: «Це приміщення (старої школи – авт.) побудоване в 1882 році і розраховане на 5 класів. Цього року був 31 випускник, з них 25 переходять в 10-ий клас. Школа працює 8 років без ремонту у дві зміни. Вдається підтримувати приміщення без ремонту. Колектив складається з 32-х педагогів. У перспективі передбачено забезпечення кадрами за рахунок наших випускників. З нового навчального року візьмемо на посаду вчителя фізкультури випускника нашої школи».
Однією з проблем є відсутність шкільного автобуса. Стара школа розташована досить далеко від центру, тому учні дістаються до школи пішки чи маршруткою. А транспорт такий необхідний закладу: хочеться вивозити дітей і на екскурсії, і в подорожі. До того ж директора школи непокоїть питання, що ж буде з будівлею старої школи, коли учні перейдуть в нову. Ольга Петрівна наполягає на тому, щоб це приміщення передали під дитячий садочок.
– У нас є дитячий садок, метрів 800 від школи. Думаю, в цьому приміщенні у майбутньому повинен лунати дитячий сміх через те, що у нас є 200 дошкільнят.
Щодо старої школи сільський голова Василь Іванович Гідора пропонує в цій будівлі розташувати музичну школу чи щось на кшталт цього. «Стара школа у нормальному стані і зачекає свого призначення», – каже Василь Іванович. При цьому, за його словами, «найголовнішою проблемою після школи залишається капітальний ремонт дитячого садочка, а учні початкової школи будуть навчатися в новій». Тобто немає необхідності дитсадочок переводити у приміщення старої школи. Тим більше, що нинішній дитячий навчальний заклад «Сонечко» має давню історію. І сільський голова, і громада прагнуть зберегти цей дитсадочок, капітально відремонтувавши його.
– Потрібно замінити каналізаційну систему, облаштувати територію, перекрити дах, зробити євроремонти, замінити підлогове покриття на першому поверсі, – каже завідувачка ДНЗ Катерина Василівна Гідора. – Плани у нас грандіозні, але все впирається в гроші.
Катерина Василівна розповіла історію дитсадочка: «З ініціативи голови колгоспу в 1984 році побудувався новий колгоспний садочок. Відкриття було 12 липня 1985 року. На той час мали 4 групи на 90 посадочних місць. До 1991 року працювало 4 групи. Садочок був переповнений (близько 120-ти дітей). В 1994-1995 роках на першому поверсі з’явилася початкова школа». На сьогодні колектив працює за новою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі». Групи у садочку переповнені, при цьому на черзі 49 заяв від батьків. Функціонує лише дві групи: у старшій – 31 дитина, в ясельній – 19.
Позитив серед буднів
У селі більше половини вулиць не освітлені. З надходженням грошей неодмінно планують вирішити й цю проблему. Крім того, за словами сільського голови, працюють над внесенням змін до Генерального плану села за рахунок пайового фонду для його розширення; планують розширити кладовище (ділянку вже підготували, потрібно лише зробити огорожу).
Варто сказати, що більшість селян працює в Чернівцях. У селі ж жителі в основному займаються підприємницькою діяльністю, що є основним джерелом надходження коштів до сільського бюджету. Навіть є свій «землевласник», який орендує землю, сплачує до «казни» близько 400000 гривень на рік.
Ще хочуть встановити сцену в Будинку культури. Але на цей рік сцена не запланована. Сільський голова Василь Іванович Гідора каже: «У першу чергу треба зробити капітальний ремонт приміщення сільської ради».
І позитив серед сільських сірих буднів. Приємно вразило оновлене приміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Сімейна медсестра Ніна Василівна Дутчак: «У нас було старе приміщення, якому вже понад 100 років. Три роки тому за допомогою головного лікаря району Матвія Дмитровича Плегуци зробили капітальний ремонт: перекрили дах, провели воду, газ. Допомогли й селяни: комп’ютер подарували та доріжки на підлогу. Функціонує денний стаціонар. Все задовольняє, окрім зарплатні. Ми на балансі району, але сільська рада нам не відмовляє у допомозі. Колектив складається з 12-ти осіб: 2 лікарів, 2 медсестер, 2 фельдшерів, акушера, лаборанта, стоматолога». Тішить, що є люди, які відгукуються на допомогу. PS Довгоочікувану школу планують відкрити 1 вересня. Та чи бути цьому? Побачимо: 1 вересня не за горами…
