Вівторок, 14 липня 2020p.

Казкова Виженка

Казкова Виженка

Там, де води звивистої Виженки зливаються з бурхливим Черемошем, в оточенні зелених верхів розташоване багате на історичні пам’ятки село Виженка (колишня Верхня Вижниця) – ворота справжніх Буковинських Карпат і Гуцульщини. Хоча вперше село згадується у документах XVIII століття, люди зберегли у своїй пам’яті прадавній переказ про те, що саме тут верховинці перекрили шлях татарським ордам. Як ненажерлива гусінь, сунули завойовники на Буковину. Людям доводилося відступати все далі й далі в Карпати. І саме тут, біля гірського потоку Лисковець, що впадає у Виженку, волелюбні горяни вирішили або відбити ворога, або загинути. На цьому місці стоїть тепер церква Івана Сучавського – пам’ятка дерев’яної архітектури національного значення. Побудована у 1792 році без жодного цвяха та освячена на честь шанованого серед буковинців святого, канонізованого у 1549 році, церква є справжнім шедевром буковинської школи дерев’яного зодчества.


 Іванівська церква є не єдиним дерев’яним храмом Виженки. У південній частині села при дорозі розташована Миколаївська церква, побудована на початку 20-х років минулого століття у типово гуцульському стилі.


 Понад Лисковцем можна піднятися до царинки з такою ж назвою, а потім плаєм праворуч – на гірку Берізка. Тут знайдете утворену з величезних валунів печеру. Її називають Довбушевою. Кажуть, вона має сполучення з галицьким берегом. Коли жандарми дуже насідали на Довбуша та його побратимів, месники добиралися до цієї печери, де завжди мали надійний порятунок.


 Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття у Виженці бували видатні діячі української культури Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стефаник, Марко Черемшина. У 1902 році тут народився Опанас Шевчукевич – відомий український скульптор, лікар і письменник.


 В австрійські часи Виженка була відомим курортом, куди багаті туристи з усіх куточків імперії приїжджали відпочити, оздоровитися, подихати свіжим повітрям і ознайомитися з гуцульськими традиціями. У центральній частині села увагу мандрівника обов’язково привернуть декілька шикарних вілл першої половини ХХ століття – свідоцтва колишньої слави австрійського курорту. Найцікавішою з них є дерев’яна вілла Михайла Гордійчука – активного українського громадського діяча періоду румунської окупації Буковини. Вілла, побудована у 1925 році, дійшла до наших часів майже у первинному вигляді. На жаль, не збереглася до сьогодні вілла «Ірина», побудована братом Михайла Гордійчука Юрієм. Вона згоріла наприкінці 40-х років минулого століття внаслідок необережного поводження з вогнем солдатів-будівельників.


 У радянські часи Виженка була відома профспілковим пансіонатом («Зелені пагорби») для лікування матері й дитини. Щоправда, сьогодні зручності тут, як я мав нагоду переконатися, не є найкращими. Наприклад, внутрішні туалети є лише в центральному корпусі, всі інші – вуличні.


 Підіймаючись угору, можна побачити казковий будинок. Він приймає на відпочинок гостей зі всієї України, і не лише. Заходиш усередину – і неначе потрапляєш у казку. Кімнати тут оздоблені в європейському та гуцульському стилях, умови проживання дуже комфортні. Ціна проживання також цілком прийнятна – 80 гривень на добу, з харчуванням – 150.


 По дорозі я зустрівся з гостями з Дніпропетровська, які приїхали до Виженки на відпочинок.

– Чули ми про лікувальне джерело «Буркут», що знаходиться в урочищі Лужки, – розповіли відпочивальники. – А от пройти до нього не можемо: доріг немає, все завалене лісом. Раз на рік вибираємося відпочити у Вашому краї, і вже третій рік поспіль не можемо туди дістатися.


– А хто ж валить ліс?

– Місцеві жителі кажуть, що це працівники національного парку «Вижницький»...


 Сьогоднішня Виженка нараховує 498 дворів і 1390 мешканців. У селі є 7 торговельних точок, диско-бар «Маестро». За словами сільського голови Юрія Головача, на сьогодні у селі газифіковано лише 90 дворів. Проектна вартість газопроводу за цінами 2005 року становить 1 мільйон 77 813 гривень. У 2007 році з державного бюджету надійшло лише 200 тисяч. 114 тисяч виділив спонсор – керівник фірми «Атлас» Володимир Каліненко. За ці кошти підведено 2015 м трубопроводів, ще 6 тисяч метрів – за кошти населення.


 – За наявності коштів роботи можна було б завершити упродовж 8 місяців, – зітхає пан голова, – але... От зараз ще 495 тисяч потрібно на завершення розпочатого будівництва нового ФАПу. Дороги треба будувати, берегоукріпні споруди реконструювати. А кошти де? Одна надія – на розвиток зеленого туризму у приватному секторі, що дасть змогу людям реалізовувати власну продукцію. Уже сьогодні до Виженки потроху повертається колишня курортна слава: село вже отримало негласний статус центру зеленого туризму Буковинських Карпат. У самому селі зеленим туризмом займається 12 сімей.


 – До речі, по дорозі я зустрівся з гостями з Дніпропетровська, які скаржаться, що через завалену дорогу не можуть дістатися до цілющого джерела...

– Це неправда. Дорога до джерела вільна. Саме джерело розташоване просто над дорогою, за річкою Виженка, через яку є перехід – кладка.


 У Виженській школі І-ІІ ступенів свої проблеми.

– Цього року зробили водопостачання для харчоблоку, – говорить директор Надія Попадюк, – хотілося б провести центральне опалення, оскільки воно у школі пічне. Але коштів немає, спонсорів – теж, отже, все доводиться робити власними силами та силами батьків.

– Проблеми проблемами, а все одно ми живемо і діємо, – долучається до розмови заступник директора з навчально-виховної роботи Марина Кокура. – У нашій школі є творчо обдаровані діти. Учень 7-го класу Олексій Бучок – учасник різних конкурсів: «Буковинські пересмішники», «Зачарований легінь». Таміла Фірчук, учениця 9-го класу, посіла ІІ місце у фестивалі творчості молоді Гуцульщини. Представляла роботу про свого діда, який свого часу винайшов спосіб зберігати писанки, давати їм друге життя. Наталя Попадюк – призерка ІІ туру міжнародного конкурсу імені Петра Яцика.


 Не забуті у селі й наймолодші. У мальовничій місцині розташувався дитячий садочок для малечі віком від 3-х до 6-ти років.

– У нас 2 групи, в яких виховується 41 дитина, – розповіла керівник ДНЗ Стефанія Волянська. – Величезну допомогу надав садочку народний депутат України Геннадій Москаль. Він виділив 60 тисяч гривень, за які придбали газові котли та все необхідне обладнання для опалення приміщень. Взагалі Геннадій Москаль дуже багато робить для Буковини, хоча його ім’я останнім часом згадується дуже рідко. Таких би нам д

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення