Вівторок, 14 липня 2020p.

ПІСЛЯМІСТЯ

 Відповідно до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» передмістя – це житловий район, що прилягає до міста, але лежить за його межами (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь, 2005. – С. 908).

Що ж таке «післямістя», я зрозумів, коли відвідав Цецино. З власного досвіду, післямістя – це житловий район, що розташований у місті, але не має жодної притаманної місту риси: ні доріг із твердим покриттям, ні водогону, ні каналізації, ні нормального сполучення. З нього неможливо виїхати та в нього неможливо в’їхати із боку, протилежного місту. Тут розташовуються «круті» заклади, що добросусідять із загальнодоступними несанкціонованими смітниками, роздані та занедбані дачні ділянки із сучасними «хатинками» на декілька поверхів та із всіма вигодами цивілізації. Раніше тут масово відпочивали трудящі і не дуже обласного центру та їхні заїжджі гості. Взимку всі мали змогу кататися тут на лижах чи санках, правда, витяг був «паровим»: тягнули на собі, аж пара йшла.

За деякими даними, гора Цецино є найвищою географічною точкою європейської рівнини, що розташована між Уральськими горами та Карпатами. Обживалась гора гарно, як у казці чи романі. На початку ХIV століття господар Молдавського князівства
Петро I Мушат, проїжджаючи трасою Новоселиця – Лужани, можливо, і в зворотньому напрямку, угледів гарну гору, що була видна здалеку, бо височіла над навколишніми горбами. «Непогано було б поставити там фортецю та оглядати навколо на багато кілометрів і знати, коли наближаються вороги», – подумав він. Подумав і зробив. Для початку навезли сюди каміння та глини, щоб ще трохи підвищити основу будівлі, що зводили за всіма правилами тогочасної фортифікації. Тут були і западні, і потаємні підземні ходи, і широчезні оборонні вали. Ще до середини минулого століття старожили розповідали про закриті здоровенними кам’яними плитами входи до пекла, звідки посеред ночі виходили та полювали за запізнілими прохожими «дідьки, щезники» та інша нечисть. Коли там будували основу під телевишку, то залишки фортеці вщент знищили. Зараз на цьому місці височіє телевежа. Очевидці встановлення цієї споруди розповідають про те, що там було багато цікавого, а насипного грунту – понад 80 метрів.

А зараз звернемось до офіціозу. Ось що про це місце говорить історія. Цецинська фортеця (Цецино, Цецено, Чечун) – руїни молдавської фортеці поблизу Чернівців. Зруйнована в другій половині XV століття. Захоплена
Петром I Мушатом разом з Хотинською та Хмелівською фортецями. Відігравала значну роль в обороні Молдавського князівства. Є згадка про Цецино серед переліку болгарських і волоських міст у списку, датованому 1388-94 рр., складеному Главою Російської церкви митрополитом Кипріяновим: «На усть Дністра над морем Білгород, Черн. Яскиі торг на Пруті ріці. Романов торг на Молдові. Немечь в горах. Корочюнов камен. Сочява, Серет, Байя. Чечун. Коломия. Городок на Черемоші. На Дністрі Хотень. А се болгарскиі і волоскиі гради».

Залишки Чечун виявлені в західній околиці Чернівців, на горі Цецино. Ще в 1908 році тут вперше були вивчені руїни сторожової вежі. Ця кам’яна споруда діаметром 20 метрів була датована XIV століттям. Проведені через півстоліття додаткові дослідження стратиграфії і використаного будівельниками вапняного розчину підтвердили зроблені раніше висновки. Хронологію уточнили знахідки монет
Петра Мушата. Вони ж дозволили пов’язати появу Цецинських укріплень з будівельною діяльністю цього молдавського господаря. Чимала кількість предметів озброєння: залізні мечі, наконечники стріл, шпори, уламки шолома – свідчили про те, що тут жили воїни, які охороняли кордон Молдавії з Польщею. Біля підніжжя гори відкриті житла рядових городян – невеликі дерев’яні будинки. Тут розташовувався посад Чечун. Фортеця на горі Цецино проіснувала до другої половини XV ст., а потім, судячи з усього, була зруйнована.

У молдавських грамотах XV ст. місто відоме під ім’ям «Цецюнь», «Цецунь» або «Цецино». Разом з Хотином і Хмельовим місто входило до так званої Шипинської землі. Вже в 30-ті рр. ХV ст. Цецино було центром адміністративно-територіального округу – волості. Однак у середині ХV ст. відомості про нього зникають з документів господарської канцелярії. Щоправда, останні згадки про міських голів – «старости від Цецино» – зустрічаються ще в 1479-81 рр. Передбачається, що однією з причин занепаду та припинення існування фортеці стало піднесення міста, що знаходилося поблизу Чернівців. Цей пункт вперше названо в якості митного поста на північному кордоні Молдови в 1408 р. Грамота про торгові привілеї львівським купцям, видана
Олександром Добрим, вводила і поняття «мито Черновское». «У Чернівцях» наказувалося стягувати за право ввезення та вивезення певні суми в грошах з різних видів товару.

Існують також інші (небезпідставні) версії походження Цецинської фортеці. Приміром, історик
Аркадій Жуковський стверджує, що в 1158 році галицький князь Ярослав Осмомисл закріпив свою владу над Дунайським Пониззям, і в зв’язку з цим перераховує міста південного кордону Галицького князівства, серед яких називає Чечун. Давньоруське походження фортеці підтверджує і найбільш відомий румунський історик Миколу Йорга. Розповідаючи про стару твердиню, він пише, що молдавани й поляки не будували її, «а отримали від російських господарів цих околиць з Галича».

Із занепадом Галицько-Волинського князівства територія сучасної Буковини була захоплена Угорським королівством. Саме тоді й з’являються представники лицарських орденів. Зокрема, угорський король
Андрій II в 1211 році передав Тевтонському ордену землю Бірса в Семиградді для оборони кордону від половців. Трохи пізніше, в 1247 році, король Бела IV віддав лицарському ордену іонітів «землю Половецьку». Слід підкреслити, що деякі вчені на основі археологічних знахідок лицарської зброї біля стін Цецинської фортеці висловили гіпотезу, що саме лицарі побудували вежу-донжон у Цецино як один зі своїх форпостів на нашій землі.

Наступними можливими будівельниками фортеці називають польського короля
Казимира Великого (дата будівництва 1340-49 рр.) і Федора Коріатовича з роду литовських князів Гедеміновичів (будівництво в 1351-54 рр.). Однак, на думку більшості дослідників, як Казимир, так і Коріатович здійснювали лише добудову, оновлення або розширення вже існуючої фортеці.

У ХІV-ХV століттях Цецинський замок був одним з найбільш важливих міст-твердинь всього Дністрово-Прутського порубіжжя. У грамотах замок і прилегла територія отримали назву «Цецінська держава». 1457 року господар Молдавії
Петру Арон провів адміністративну реформу, внаслідок якої Цецинська волость була перетворена на Чернівецьку.

Оцінити матеріал:
(2 голосів)

Останні статті від автора: Іван Білик

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення