Вівторок, 12 грудня 2017p.

Cуд, як дишло скільки дали, стільки й вийшло!

Cуд, як дишло  скільки дали, стільки й вийшло!
Таку сувору оцінку дав Кіцманському районному суду батько убитого на Цецино сина Василь Іванович Савка.

  Передмова до Цецино

Відчуваю, що таке простакувато-грубе порівняння може обурити деяких служителів Феміди. В когось можуть навіть засвербіти руки до покарання за «Прояв неповаги до суду». Є така дослівна стаття в одному з Кодексів України. Та й герой нашого часу другий прокурор України Ренат Кузьмін якось висловлювався, що «потрібно ввести відповідальність за неповагу до прокурорів та суддів».

Можливо й треба. Але наразі народний афоризм не застарів. Бо і закон, і суд дійсно, як дишло. Де дали, там і вийшло. Моя, як мінімім, 50-разова присутність на судах дає підстави так стверджувати. Я бачив, як смикаються брови не лише в кірєєвих. Не раз спостерігав, як трясуться руки у безпорадних служителів справедливості, які зачитували замовні вироки. Ховаючи при цьому голову в мантію, а очі закривали листком паперу з тризубом.

Згадую суди над першими фермерами (в тому числі і в Кіцмані) над борцями за українську церкву. Не забудуться десятки засідань, де люди в мантіях понівечили, споганили життя невинному сільському голові глибоцької Кам’янки Дмитру Шмідту. Можу напам’ять цитувати слова з вироку нашого буковинського апеляційного суду, написані з людоїдською жорстокістю. Жінка-суддя фактично доконала горем вбитих батьків з Мамаївців, 23-літнього сина котрих насмерть розчавив бетоновоз «Роднічка». У рідному селі, на рівній дорозі, на якій односельчани збудували капличку, щоб хоч якось розрадити постраждалих. А ось суддя побоялась, щоб законні вимоги батьків щодо якоїсь елементарної морально-матеріальної компенсації не зробило їх багачами: «щоб таке відшкодування не призвело до безпідставного збагачення за рахунок помсти…». Отаке дослівне цинічне застереження апеляційного суду.

Нехай мені вибачить жінка-суддя, але це вже знущання. Безпомічна заплакана матір хоче нажитися на смерті сина у розквіті сил? Маразм.Недарма одна відома світові підсудна вперто не зверталась до судді «Ваша честь». Де ж тут честь, панянко Фемідо? Але що вдієш. З суддями не полемізують, їхні найсправедливіші вердикти оскарженню не підлягають.

   Ніж у серце 

1 квітня 2012 року Чернівці жартували. Адже день сміху. Веселилось і молоде подружжя Алли і Сашка Савків у 48 будинку на вулиці Чернишевського. 8-літній синок Кирило придумував, як злякати батьків, щоб розсмішити. Ніхто й не підозрював, який страшний переляк підстерігає родину опівночі. Лише материнське серце в далекій заробітчанській Греції щось відчувало. Лариса Іванівна – мати Олександра тривожно допитувалась у сина, як там у нього справи, мовби здогадуючись, що чує його голос востаннє…

Це була неділя, тому й Олександр запросив дружину на вечірній сеанс в кінотеатр. Якраз дивились комедію, так що день сміху фінішував весело.

Першоквітневий вечір так би й завершився посмішками, якби не цей злощасний дзвінок мобілки. Савка поїхав на зустріч з кумом Романом Кійовським, який чекав його на території лісової «Графської садиби». Обіцяв посприяти з роботою.

Цей готельно-розважальний комплекс розбудувався збоку Цецино. Але виявляється, розміщений він у Стрілецько-кутському лісі. А це вже землі Кіцманського району. Тому й в подальшому фігуруватиме саме Кіцманський районний суд, який каратиме злочинців-чернівчан.

Хоча, які вони чернівчани ці Агаларови. Громадяни Азербайджану, зареєстровані в обласному центрі. На чужій для них землі, на нашій споконвіку мирній буковинській території влаштували бандитський розгул, пустивши в хід биту, ніж, пістолет. Головний злочинець, організатор страшного вбивства Рустам Агаларов мав віддати борг 30 тисяч доларів своїй колишній співмешканці Доманіній. Для підтримки духу вона запросила на зустріч Сашиного кума Кійовського. А той для солідності покликав ще й здорованя Олександра Савку. Кремезного високого дзюдоїста, відомого на Буковині спортсмена.

Побачивши таку солідну делегацію, Рустам перелякався і зателефонував брату Руслану і батькові Расіму, щоб мовляв, привезли долари. Цю гарячкову розмову чула його колишня співмешканка Доманіна, яка чекала грошей, а не крові. Потім вона протокольно свідчила, повторюючи фрази свого боржника Рустама: «Берите стволы и ножи и приезжайте сюда, будем их убивать». Ці та багато інших показів зафіксовані. Їх неможливо стерти. Хіба що можна не взяти до уваги.

-За якихось 15 секунд сина не стало, – розповідає батько Василь Савка. – Гарячі закавказці приголомшили його ззаду дерев’яною битою. Та так сильно, що аж мозок розтікся. Довелося потім у морзі зшивати і голову, і грудну клітку. Розтин показав, що в серце знизу всунули гострий ніж, скоріше заточку. Вийняли з тіла також кулю.

Отак випадковий відвідувач «Графської садиби» Олександр Савка, не причетний ні до грошей, ні до бійок, став жертвою гарячого кавказького темпераменту. Майже кожен жест озвірілих азербайджанців зафіксований на диску відеоспостереження. Їх намагались стерти, вирізати. Але це неможливо. Хіба що не взяти до уваги – це для суду запросто.

  Яценюк, Пшонка, Захарченко, Бурбак 

Ці відомі особи, можна сказати, теж причетні до цецинської сумної історії. Вони старались допомогти згорьованому батькові. Бо Василь Савка ніяк не міг зрозуміти, як це міліціонери відпустили нібито за ліками двох Агаларових, які привезли на ресторанне подвір’я стволи й інші смертельні засоби. Злочинці фактично були в руках оперативників. Але легко вислизнули.

«Не втручайтесь, ми знаємо, що робимо»,– пихато відповіли люди у формі, коли Роман Кійовський благав їх затримати злочинців.

Василь Іванович навіть не сумнівався, що хитрі азери спритно відкупились і назовсім щезли. Один з них, кажуть, двічі судимий. Причетних до вбивства злочинців дотепер розшукує інтерпол. Хоча можна було зробити все значно суворіше, оперативніше.

З території лікарні на вул. Фастівській вбивці змились о першій ночі. А перехват на дорогах зробили аж о 5-ій ранку. За цей час можна було з Карпат до Кавказу дістатись…

Відчувши, що правоохоронці серйозно не пройнялись смертю сина, батько починає діяти. Насамперед, разом з дружиною Ларисою прорвались до головного міліціонера Буковини генерала Харабари і висловили йому своє материнське обурення: чому ніхто не повідомив про смерть сина?

– Ми не хотіли вас тривожити, – заспокоював генерал, добре розуміючи, що так не робиться. Ні по-людськи, ні по-міліцейськи.

Як у воду дивився наш земляк народний депутат Арсеній Яценюк, завчасно піднімаючи тривогу у зверненні до генерального прокурора Пшонки: «Правоохоронні органи затягують розкриття злочину, намагаються змінювати показання свідків та роблять спроби змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на м’ягший – підписку про невиїзд. Такі дії дають підстави вважати, що порушена кримінальна справа буде розслідуватись необ’єктивно та упереджено, а винні особи можуть не понести справедливого покарання».

«Ваше звернення перебуває на контролі Генеральної прокуратури України» – такі запевнення отримали і Арсеній Яценюк, і Василь Савка, і обласний тоді депутат Максим Бурбак, який теж долучився до ходу розслідування. Є кілька переконливих обіцянок і від обласної прокуратури.

Найконкретнішу і найобнадійливішу відповідь надіслало Міністерство внутрішніх справ, до керівника якого Віталія Захарченка звертались і нардепи, і Савка. Саме аналізуючи листи з міліцейського відомства, видно звідки ноги ростуть. Чітко простежується, як озвірілий вбивця стає таким собі ягнятком – хуліганчиком.

Далі неможливо обійтись без посилання на багатоцифрові статті Кримінального Кодексу України. Бо саме в них вся суть злочину. Наступного ж ранку після смерті Олександра старший слідчий Р.Д. Семенюк відкрив кримінальну справу за фактом умисного вбивства. Це передбачає частина 1 статті 115 КК України.

«У ході слідства встановлено, що зазначений злочин крім Агаларова Рустама учинили Агаларов Руслан та Агаларов Расім. У зв’язку з чим дії Агаларова Рустама перекваліфіковано на п. 12 (вчинене за попередньою змовою групою осіб) частини 2 статті 115 ККУ. А стосовно Агаларова Руслана та Агаларова Расіма в рамках цієї справи порушено кримінальну справу за вказаним вище фактом» – це вже з Києва суворе підтвердження справедливого розслідування від Головного слідчого управління МВС. Частина 1 статті 115 ККУ передбачає злочин однієї особи, а частина 2 – вбивство групою осіб за змовою тут різні строки покарання. Саме ця групова стаття супроводжувала аж вісім засідань Кіцманського районного суду. Державний обвинувач – старший прокурор, радник юстиції О.А. Петричук мужньо доводив усі факти злочину Агаларових, твердо захищав інтереси потерпілих батьків Савки.

Однак після курсів підвищення кваліфікації у Києві на 9-му засіданні суду 27 грудня 2012 року раптом зламався. І в своїй же постанові про зміну обвинувачення в суді перекваліфікував дії фактичного вбивці на хуліганську статтю 296 частину 4 Кримінального кодексу України. Державний обвинувач таким чином переніс вину на мертвого Сашка, який начебто першим нападав І доводив, що умисне заподіяння смерті підтвердження не знайшло», а тому дії Агаларова Рустама радник юстиції перекваліфікував як банальне хуліганство. «Тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства…», – так записано в постанові, яку фактично у своєму вироку 28 грудня скопіював Кіцманський районний суд, зокрема його голова В.М. Мізюк (він же головуючий), судді Т.І. Олексюк та Л.О. Масюк. Шановані захисники істини підписались під такими досить несподіваними і дивовижними словами: «Міру запобіжного заходу відносно Агаларова Рустама Расіма огли, змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти у залі суду – негайно».

Чому негайно? Адже потерпілий Василь Савка подав до суду апеляцію. А якщо апеляційний суд Чернівецької області ухвалить інший вирок, як тоді повернути хулігана-вбивцю за грати? Невже все заздалегідь вже домовлено? Суд як дишло?

  Всеперемагаюча Єзерська 

Судячи з цих абсолютно абсурдних перекваліфікацій, дійсно віриш, що адвокат Алла Єзерська може все тому й перемагає завжди. Я чув про неї багато відгуків. Особливо тепер, після цього резонансного вбивства у цецинському лісі, коли почали бити на сполох журналісти. Кажуть, що Єзерська береться лише за гучні справи. А ще кажуть, що в адвокатському ринку є навіть свої розцінки. Півтора тисячі доларів коштує один рік. Зумів адвокат, як кажуть, скостити рік – одержує своє.

У мене склалося враження, що в Кіцманському суді торгували статтями кримінального кодексу. Вбивцям світило довічне ув’язнення, або 10-15 років в’язниці. І врешті решт – який нечуваний акт гуманного милосердя! – вся злочинна азербайджанська сім’я Агаларових на волі. А невинний буковинський красень вже 9 місяців лежить у могилі. І певно не раз перевертався в труні, слухаючи звинувачення, що він начебто теж встрявав у бійку. Але ж є свіжі признання хулігана-вбивці (так будемо тепер його кваліфікувати), що саме він першим ударив Савку битою. Не бейсбольною, а бандитською. Є відеоплівка, кожен кадр якої у своїй апеляції розшифрував Василь Савка.

До речі, апеляція написана набагато переконливіше, аргументованіше, ніж прокурорська постанова і вирок суду. Ну як же можна було до злочинця застосувати 296 кримінальну статтю, в якій не передбачено вбивство, а лише хуліганство. Озвірілий батько разом з двома синами вбили 28-літнього Савку. На плівці чітко видно, хто з них вдарив по голові важкою битою, хто встромив ніж у саме серце, а хто стріляв. Організатором цієї різанини був саме Агаларов Рустам, який покликав батька і брата з ножами і стволами. Не міліцію викликав, якщо вже хтось на нього нападав. А озброєних поплічників, які поводяться на Буковині, як у себе вдома. І наше українське, а точніше кіцманське правосуддя зробило з них невинних ангелів. А бідний батько з матір’ю з 8-ми літнім онуком та овдовілою невісткою оббивають пороги судів. І пишуть заяви, звернення, що 1 квітня 2012 року звіряче убили нашого сина»…

Постраждала невинно родина не знає, чи гуманно це вимагати покарання. Але й витримати такого відвертого глуму над собою не може. Не берусь судити, чи гуманно це адвокату захищати убивць. Можливо, бувають же і випадкові транспортні чи побутові жертви. Але в даному випадку – це жорстоке навмисне вандальне вбивство. Та ще й у чужій країні, яка тепер (як не парадоксально!) своїм же іменем України захищає вбивцю. Скільки ж коштує це «іменем України»? Це вирок нам усім. Моїй смиренній Україні найперше.

Сміливо стверджую, що у будь-кого, хто має здоровий глузд, здатність об’єктивно аналізувати, хто, зрештою, хоч щось тямить, така судова казуїстика викличе обурення. Вирок зшитий білими нитками на чорних листках. У ньому чимало штампованих, засмальцьованих, але в даному випадку, брехливих оцінок. Бачте, підсудний «щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, сприяв розкриттю злочину, частково відшкодовував потерпілим матеріальні збитки». Та все це чиста брехня. Агаларов не розкаявся, не вибачився перед батьками Савки, заплутував слідство, а не сприяв розкриттю. За це треба було не пом’якшувати покарання, а навпаки. А щодо малолітньої дитини, то у вбитого Агаларовим Олександра Савки залишився сиротою 8-літній Кирило. Об’єктивний суд цього чомусь не врахував. До речі, батьки Савки мають факти, що Агаларов завчасно розірвав шлюб, виписався з квартири, аби уникнути конфіскації майна.

Дуже підозріло, чому вирок кіцманського правосуддя такий гуманний до вбивці, і такий безжальний до безправних потерпілих. Довіра до суду зникає, як роса на сонці. «Фе» і ще раз «фе» засліпленій богині справедливості.

Кров у лімузині Агаларових 

Окровавленого, з розбитою головою Олександра Савку везли з Цецино до фастівської лікарні у фольксвагені Рустама Агаларова. На сидіння стікала остання кров із пробитого серця.

За суворою логікою хоча би цю машину можна було конфіскувати в рахунок відшкодування збитків потерпілим. І тоді б зникла з вироку недолуга фраза, що Агаларов лише «частково відшкодував». А чому частково? За 9 місяців небідні торгівці буковинським лісом з Азербайджану не могли знайти гроші дружині й дитині вбитого Савки? Але кіцманський суд гуманний і так ребром питання не ставив. Хоча мав би зобов’язати виплатити, перш ніж негайно (!) випускати злочинця на волю. Скільки таких відверто абсурдних речей сотворив суд з Кіцмані на чолі з головою Віктором Мізюком, якого, між іншим, за слухами, мітять до Чернівців в апеляційний суд. Варто би перед таким підвищенням проаналізувати хоча би оцей цецинсько-азербайджанський вирок. Бо це тест. І на фаховість. І на честь. Не знаю, чи каються судді. Чи моляться вони, Чи просять помилування у Всевишнього. Але всі ми ходимо під Богом.

А кров Савки уже ніхто не зможе змити ні з фольксвагена Агаларова, ні з його рук, ні з громади азербайджанців, яких гостинно пригріла Буковина. До речі, активіст цієї закавказької громади Алієв свідчив у суді, що Агаларов телефонував йому: «Слушай, у меня проблемы – подрезал человека…» Це теж зафіксовано. Але до уваги не взято. Ні суддями, ні адвокатом, ні прокурором. Бо вони більше переймались тим, як врятувати вбивців. Невинно пролита кров 28-літнього буковинця їх менше схвилювала.

На засіданні суду головуючий запитував злочинця, чи не має він претензій до конвоїрів, чи не трясло його в машині по дорозі в Кіцмань… Його мало цікавило, а як же десять разів у такому пригніченому стані добирався до суду батько вбитого сина. Як і на що живе вдова з другокласником без годувальника.

У цій закривавленій судовій справі є ще безліч темних плям. Хочеться вірити, що апеляційний суд розв’яже очі Феміді і стане зрячим. Бо суд не має права помилятись.

Післямова з Цецино 

Я розмовляв з працівниками «Графської садиби», з охоронцями, читав їхні свідчення. Запам’яталась одна мудра думка. «Це ж не весілля і не храм, де багато людей. Тієї ночі на подвір’ї ресторану було якихось четверо осіб”. Отака фраза давала всі підстави і слідчим, і суддям, і прокурорам більш детально розібратись у ситуації. І не виправдовувати Агаларова, який «не бачив, хто стріляв, хто бив, хто різав». І ці невинні «не знав», «не бачив» фігурують у вироці. А чому не провели повторні розслідування? Набагато заплутаніші справи розкривають наші славні слідчі. А тут у трьох цецинських соснах заблудились. Батьки потерпілого стверджують, що це спеціально не було дорозслідування. Бо тут крутились великі гроші. І що саме зелені купюри затулили очі сьогоднішній Феміді.

Певно, звідси і йдуть самосуди, акції Павлюченків, яку, до речі, планують організувати і спортсмени-друзі Олександра Савки. А потім ми обурюємось, звідки беруться виродки, що вбивають, ґвалтують, викрадають людей. Думається, що після такого надгуманного всепрощенського вироку не в одного заїжджого з гарячим темпераментом потягнуться руки до бити, ножа і ствола. Бо мир-мирні люди. Якщо вже б’ємось, то голими кулаками. Бо у нас все можна. Все купується і тому - прощається.
Оцінити матеріал:
(13 голосів)

Коментарі


Оцінити коментар! +2 міло та
А чому не зроблять посаду судді,головного міліціонера, прокурора-вибор ними??? Ми знаємо як вони справляються з роботою і своїм голосом доручаємо,або відмовляємо їм у роботі?!!! Громада повинна довіряти і контролювати.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Опитування

Які політичні партії ви підтримуєте?


Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення