Середа, 17 жовтня 2018p.

Про чернівецький газ без прикрас і образ

Певно, ніщо так не остогидло українцям, як залайожене щоденним тертям слово «газ». З ним ми лягаємо спати і прокидаємось. З ним уже десяток років ми проводжаємо старий рік і зустрічаємо новий.


ПАТ – хаосу мат

Особливо загазований нинішній січень. З усіх усюд тільки й чути: «Газ-газ-газ». З репродукторів, зі сторінок Інтернету й газет. Газ – не лише благородне паливо. Це, виявляється, грізна політика. І зброя. Можливо, й масового знищення.
Газ став причиною небаченого розбрату. Як між своїми вождями й політиками, так і між державами. Старший брат, яким себе чомусь величає зажерлива сусідка Росія, щодня мордує свою синьо-жовту сестрицю цінами, тарифами, санкціями, заборонами, погрозами. Найстрашніше, що не видно ніякого просвітку в кінці тунелю-труби.
Пам’ятаєте, нам колись у паспорт громадянина СРСР шльопали штампи «Україна». І таким фактично подвійним документом українці користувались досить довго. То, можливо, за цим же зразком варто було в абонкнижках віджилого газопостачальника прибити штамп нової фірми і проводити спокійно подальші розрахунки. Без затрат, без нервів і біганини.
Але куди ми дінемось. Мусимо змиритись. «Бог терпів – і нам велів» – ця покірна біблійна заповідь заспокоїла багатьох газоспоживачів. Така вже українська ментальність: терпіти, терпіти і ще раз терпіти…
Отже, майже всі буковинці волею-неволею стали партнерами публічного акціонерного товариства (так тепер розшифровується ПАТ) «Чернівцігаз» – монопольного газотранспортного підприємства. Раніше воно називалось відкрите товариство, тепер – публічне. Різниці ніякої, хіба що привід для виготовлення нових бланків, штампів, печаток. Для нас головне, щоб ця відкрита й публічна фірма була дійсно прозорою, чесною, відповідальною.

Там, де газ, – суцільні недомовленості

Бо, як правило, там, де газ, – там туманні справи, суцільні недомовленості. Згадаймо хоча б підкилимну таємну угоду – «харківський пакт Медведєва – Януковича». Утаємничену тому, що й досі з 2010 року ніхто напевно не знає, що насправді одержали від Кремля українські верховоди в обмін на частину території Криму, яку аж до 2042 року віддано під базування ЧФ. Фактично в повне розпорядження Росії. Обіцяний нею дешевий газ виявився блефом. Це особливо Україна відчуває у цьогорічній січневій війні. І холодній, і гарячій водночас. Ненаситний північний вампір не дає нам ні спокійно колядувати, ні маланкувати, ні йорданською водою освятитись.
Та це велика політика. Нас сьогодні цікавить ПАТ «Чернівцігаз». Любителів шахів мимоволі лякає абревіатура ПАТ, яка споріднена зі словом – безвихідь. Хочеться заспокоїти буковинців, що наш газовий ПАТ – це передове, прогресивне, патріотичне і найголовніше – публічно-прозоре підприємство.
Для мене як журналіста, який про газову службу підготував не один десяток матеріалів, було дуже приємним знайомство з головою правління ПАТ «Чернівцігаз» Геннадієм Федоряком. Щира, доброзичлива, а головне – відкрита людина, яка без задніх думок намагається показати своє рідне підприємство саме публічним – вимога статуту. Тобто доступним щодо заробітків, прибутків, витрат і втрат.
З перших хвилин спілкування з Федоряком, з перших же оглядин кабінетів і корпусів цього, здавалось би, забутого газового господарства мене сповнювала гордість, що я є його партнером – споживачем. У солідній фірмі сам стаєш соліднішим. Як у храмі: хочеться бути святішим і безгрішним.
Чого гріха таїти, колишній «Чернівцігаз» занепадав на очах. І споживачі, і фахівці перекинулись на іншу фірму. Із півтори тисячі працюючих залишилась сотня-друга найвідданіших. На колись славному великому підприємстві запанувала розруха. Але правда таки восторжествувала. Чотири роки тривали затяжні судові засідання. Вердикт ухвалений на користь «Чернівцігазу» – повернути йому, тобто балансоутримувачу, все майно. Це означає віддати всі газові мережі Буковини – основне багатство цього специфічного підприємства.
Окрилені перемогою, чернівецьгазівці взялись за воскресіння закинутого господарства.
– Акціонери вклали в нас 11,5 млн. гривень, – розкриває секрети стрімкого відновлення голова правління Геннадій Федоряк. – Адже матеріально-технічна база була на нулю.
Більше року керує Федоряк товариством, яке завдяки його організаторським здібностям дійсно воскресло. Відновилось, виросло, сповнилось певності й надії, що були загублені. Славні попередники-керівники облгазу Кац, Козар, Підлубний не зробили стільки для комфорту людей, скільки зумів Федоряк. Так висловлюються працівники зі стажем.
За роки висіння в повітрі позникало багато чого. Довелось заново комплектувати інструментарій. А це і зварювальні апарати, шланги, балони, різаки, болгарки. Адже фахівці не лише обслуговують зовнішні і внутрішні мережі, а й прокладають нові. Великі кошти пішли для створення сучасної системи обліку споживання газу. Сьогодні кожен із майже 200 тисяч споживачів занесений у комп’ютери, що дозволяє легко і швидко виконувати будь-які обрахунки всіх чотирьох категорій користувачів.
До того ж газом користуються ще чотири тисячі юридичних осіб. Як правило, це дрібні комунально-побутові підприємства, ресторанні кухні. Бо справжніх виробництв в області набереться не більше п’ятнадцяти. В цьому й специфіка нашої області, що 88% користувачів – населення. Подібного явища в Україні немає. Бо якщо Буковина спалює за місяць приблизно 50 мільйонів кубометрів газу, то в Дніпропетровській області один завод з’їдає таку кількість.

ПАТ «Чернівцігаз» стає на ноги

Геннадій Федоряк зізнається, що любить цифри. І з приємністю відзначає, що середня зарплата в товаристві 2480 гривень. До того ж люди забезпечені повним соціальним пакетом, тобто є оплачувані відпустки, лікарняні, навіть путівки. Бувалі газовики пам’ятають, як доводилось працювати лише три дні на тиждень, зарплата не досягала прожиткового мінімуму. Із півтори тисячі на роботу виходило лише 400 працівників. І це по всій області. Фактично підприємство існувало формально. Сьогодні товариство «Чернівцігаз» стало на ноги. Крім машин та інструментарію, створено затишні умови для людей. І своїх, і абонентів. Бетоновані східці оздоблені плиткою, в коридорах теж білосніжна підлога і вдягнені у вагонку стіни. Замість фанерних дверей скрізь сучасні дерев’яні чи пластикові. Відчувається, що вкладені чималі кошти. А це засвідчує, що товариство обрало собі доброго господаря, яким є Геннадій Федоряк – молодий трудоголік з трьома дипломами. Буковинець закінчив два факультети у Києві: філософський в університеті й технологічний інститут. Ну і, звичайна річ, здобув спеціальність в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
З першими найнеобхіднішими проблемами ПАТ «Чернвцігаз» справляється. Залишаються постійні питання, якими живуть усі газовики. Це в першу чергу боротьба з втратами, за які держава суворо карає гривнею. На жаль, майстри проклали по області труби середнього тиску. Так швидше й дешевше. Але ж будинки користуються газом низького тиску, бо все обладнання підігнане під нього. Доводиться встановлювати своєрідні перехідники – домові регулятори. Вони й пропускають газ в атмосферу. Особливо неякісні російського виробництва. Найкращі французькі, але вони задорогі. Так ось ця дешевизна обходиться підприємству у 80 млн. гривень на рік, бо регулятори пропускають по 18 млн. кубів газу. До того ж ще екологічні штрафи.
Постійними супутниками газовиків є дисципліна газоспоживання. Ризиковані сміливці дозволяють собі самовільно вварюватись у труби, переносити колонки чи котли в зручні для них місця. При цьому люди забувають про безпеку і небезпеку, не усвідомлюють, що мирний голубий вогник має властивість вибухати. Чимало клопоту і збитків завдають умільці – кулібіни, які дозволяють собі залізти в лічильник і крутити шестерні в зворотньому напрямку. Втручаються вони і в конвектори, і в газові плити. Видумують якісь магніти, що зупиняють обороти німого лічильника. До того ж порушники не допускають контролерів до своїх помешкань, обгородившись мурами, повз які бігають злі пси. Вихований інтелігент дуже м’яко й толерантно звертається до таких небезпечних винахідників, аби були трішки цивілізованішими. Інших жорсткіших слів Геннадій Федоряк не міг підібрати. Хоча всі ми розуміємо, що з крадіями треба розмовляти відкритим текстом. А ще краще не говорити, а суворо карати.
Чомусь Геннадій Федоряк каже, що очолювана ним структура не вважається приватною. Він називає її «акціонерним підприємством з 20-відсотковою державною часткою і 80-відсотковою часткою акціонерів». Нема чого вигадувати: це звичайнісінька приватна організація, і цього не треба цуратись. Бо найбільшим господарем можна себе вважати лише в приватному бізнесі. І нехай він на здоров’я розвивається.
Правда, треба просити Бога, аби не послав ще якихось перетрубацій. Бо не відома ні доля Закону «Про ГТС», який підозріло відклали у Верховній Раді, ні доля переговорів з Росією, що зайшли в патовий тупик. Зрештою, і закон про ринок газу передбачає розподіл функцій тих, хто добуває, доставляє і постачає це чисте прозоре паливо, біля котрого стільки туману, подібного до обману…


Козар втрачає козир

При зустрічі з Іваном Козарем першим моїм бажанням було запитати, чи дійсно це з волі тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко газовики роздвоїлись, створивши ще одну організацію – «Чернівецьку філію НАК «Нафтогаз України». Таку інформацію доводиось чути в кабінетах ПАТ «Чернівцігаз». І одразу ж це спростувала заступниця керівника Людмила Полонська:
– Ні, ось наказ тодішнього міністра Юрія Бойка про створення «Укргазмережі». А це вже свіжий наказ сьогоднішнього міністра – того ж Бойка про припинення своєї діяльності дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Документ датований 27 жовтня 2011 року. Виходить, як у класика: я тебе породив, я ж тебе і розвалив. І до цієї перебудови звинувачена у всіх газових гріхах Юлія Тимошенко якраз не причетна.
Івана Козаря
та його праву фінансову руку Людмилу Полонську я застав у доброму гуморі. На перший погляд здалось, що ніякого жалю з приводу ліквідації їхнього дітища вони не відчувають.
– Так сталось, нічого не поробиш, – без найменшого суму констатував Іван Козар. – У нас зараз одна мета – розрахуватись зі споживачами газу.
А їх набралось чимало. Люди ж не знали, що така потужна компанія може розпастись. І платили гроші наперед за кілька місяців. В офіційних ліквідаційних документах цих найсумлінніших платників тепер називають кредиторами. Їх немало-небагато: майже 80 тисяч. Фірма має повернути цей грошовий аванс, сума якого становить 10 мільйонів гривень.
Як кажуть, за моє жито мене ще й бито. Бо не так просто повернути людям цю солідну суму. Було б простіше перекинути проплачені за неспожите паливо гроші на рахунок ПАТ «Чернівцігаз». Та неможливо. Бо, за словами І.Козаря, «…це приватна структура, а ми державна організація. Тому фінансові перерахунки заборонені».
Правда, ще не розпущений абонвідділ знаходить виходи із ситуації. Відкриває за свій кошт особові рахунки кредиторам. І в такий спосіб очищається від незароблених мільйонів.
Дещо простіше з юридичними особами. Їхні суми, проплачені в обов’язковому порядку за місяць наперед, майже всі повернуті. Залишилось 810 тисяч гривень. А з бюджетними установами й організаціями тим більше розрахувались, ще там якихось 50 тисяч треба віддати.
Гірша справа з боржниками. Їх тепер величають дебеторами. Таких, хто ще й до сьогодні не розрахувався за спалений газ, по області нараховується 71 тисяча. Разом вони не віддали державі 25 мільйонів гривень. Доводиться комусь телефонувати, когось просити, а комусь висилати суворі письмові вимоги. Не так легко сьогодні вирвати у боржників гроші. Дехто вважає, що якщо ліквідувалась фірма, то й автоматично зникнуть борги. Комусь, можливо, й мільйони списують. Але в цій ситуації держава буде законно вимагати проплати.
Можна лише поспівчувати абонентам, які інколи заплутались в цінах, сумах, пільгах. Тут багато накрученого, але спеціалісти терпеливо допомагають з’ясувати походження кожної цифри. Похвали тут заслуговує кельменецький представник компанії Володимир Джурляк. Він зумів погасити майже всі борги споживачів Кельменецького району. Тобто вдалося Володимиру Джурляку переконати споживачів, що безплатного газу не буває.
Правда, кельменецькі платники забагато проавансували. Цим кредиторам фірма до кінця місяця обіцяла повернути всі 626 тисяч гривень.
Ми висловили співчуття бухгалтерам, які змушені вибивати кожну свою копійку. Та ще більше співчуття викликають самі споживачі, яких заставили оббивати пороги газових контор.
– Нам не шкода ні своєї праці, ні своїх нервів, – пояснюють терплячі вибивальниці абонентських грошей. – Більше шкодуємо цих людей, які змушені бігати то сюди, то туди. По-київськи це, напевно, називається газові реформи.
Але що дають такі реформи? Спочатку розвалили облгази, створили дочірні компанії. Потім їх ліквідували. І знову відновили обласні газові контори. Стабільна нестабільність, що приносить державі шалені витрати. Це дійсно гроші на вітер. А про людські незручності годі й говорити.
Іван Козар неохоче говорив про жертви таких частих змін. Хоча добре розуміє, що столичні реформатори перемудрили самі себе. Бо він – один з найдосвідченіших і найкваліфікованіших газових фахівців Буковини. З юних літ працює у цій сфері. Знає, де під землею лежить кожна труба і якій з них потрібен ремонт. Тому в кінці розмови таки розкрив душу:
– За чотири роки ми створили потужний колектив фахівців, який вважався флагманом на Україні. Майже тисячу спеціалістів зібрали, а тепер половина з них піша на біржу.
Правда, добра частина перейшла в ПАТ «Чернівцігаз». Колишній начальник відділу Віктор Горда обійняв посаду заступника голови правління, Володимир Ляшенко став там начальником відділу, а сину Івану Козаря Сергію довірили посаду заступника головного інженера акціонерного товариства.
Ці та інші факти підтверджують, що між газовиками Буковини доброзичливі стосунки, немає якоїсь ворожнечі чи конкурентної неприязні. Розділили буковинських газовиків міністерські реформатори.
– Душа болить за техніку, якою ми були повністю оснащені, – з болем аналізує Іван Козар. – Все це стоїть, іржавіє. 149 одиниць транспорту простоює. А передати комусь не можемо, бо закон не дозволяє. І я нічого зробити не можу.
Звичайно, прикро все це слухати. Бо людям відбили охоту працювати, обрізали крила їхньому ентузіазмові. Іноді водії спали в машинах з бригадами, які ремонтували чи прокладали газові мережі. А тут така безпардонна реорганізація. Причому, Київ сказав «А», тобто ліквідував колектив, але не сказав «Б» – що робити з людьми, з майном, з дорогою технікою, що пропадає під відкритим небом. Це не реформування, а руйнування. І галузі, і держави.
Ось які трудові козирі вибили з рук досвідченого газовика ще не пенсійного віку. Іван Козар втратив не зарплату чи посаду. За своє життя він насидівся на різних стільцях. Йому боляче за поневіряння фахівців, за їхню зневіру й розчарування. Бо своїм головним козирем він завжди вважав спеціалістів, яким довіряв у всьому, на яких покладав надію і які до нього горнулись. А груба нефахова імітація реформ непрофесіоналами розбила найкращі пориви.
– Хоча міністра Юрія Бойка я високо ціню, – каже Іван Козар. – Це людина, яка починала з нафти і працює з газом. Він знає абсолютно все у цій галузі. Але, запитується, чому тоді так безграмотно ліквідовуються прибуткові газові державні підприємства? Невже сповідується принцип «все краще – олігархам»? Тому, можливо, відслідковуючи цю нашу газову українську нерозбериху, російські паливні барони так нас шантажують. І кладуть нас у зігнуту позу прохачів. А може, варто би грізніше нагадати смішну ціну за транзит російських енергоносіїв, чи світову ціну за перебування флоту РФ на території України, чи про симетричний розподіл майна СРСР, чи повернення наших коштів з рахунків Сбербанку? Все це повинно би остудити російський запал чи зменшити хворий апетит. Оце було би вирішення проблем справді «в цивілізованому порядку», як часто висловлюються і Путін, і Азаров, і Бойко.
Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)

Коментарі


Оцінити коментар! 0 патріот
про нашу газову ситуацію можна романи писати, драматичного змісту
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення