Вівторок, 21 листопада 2017p.

Не забути Крути

Дехто образливо називає січень «п’яним місяцем». Не сперечаюсь, що чимало людей не мислить собі свята без напоїв. Навіть на Святий вечір дехто проголошує тости за народження Ісуса.

Свят у січні дійсно багато. Певно, за весь рік так часто не лунають церковні дзвони, як у цей перший місяць. Бо приходять до нас «три празники в гості». Якби ж то лише три, ще б можна витримати. А то набагато більше.
Перший день року, як правило, починається з важкого похмілля. Після веселої новорічної ночі люди довго відсипаються. Тобто рік традиційно стартує із якимсь припізненням, бо свіжі ранкові години забирає сон. А потім ще другий день Новоріччя. Буває й по три, а то й чотири, якщо добре складається календар. Так уже віддавна заведено, що старт року дещо розслаблений.
Через пару днів довгоочікуваний Святий вечір, а за ним різдвяні дні. Потім знову ніч маланкування, святий Василь проголошує справжній Новий рік за старим стилем.
Минає чотири трудових дні, і ми знову збираємось за родинним столом на другий йорданський Святвечір. Чимало сімей старається приготувати тих же 12 страв, що й на різдвяний. Наступного дня – Богоявлення, чи, як звичніше прижилось, – Йордан, або Водохреща (водосвяття). Після служби Божої священик благословляє воду та занурює в неї трисвічник, що означає затоплення гріхів у святому таїнстві Хрещення.
Дуже розмаїтий і гарний звичай перед Богоявленням (Йорданом) закосичувати хрестики на воротах домівок і на криницях. Заворожує незвичне дійство, коли газда скроплює освяченою водою кімнати, а також стодолу, стайню з живністю, обв’язує молоді деревця вівсяними віночками. Свою радість люди продовжують у щедрівках. На Різдво – колядують, на Йордан – щедрують. Всі щасливі, не натішаться Божою ласкою.
Та не завжди так було. З пам’яті багатьох людей ще не стерлися заборони колядувати, маланкувати. Були й покарання, арешти. В політичній історії збережуться такі дивні терміни, як «арештована коляда» або «різдвяний погром». Якраз 12 січня Україна згадувала цей сумний день, від якого минуло рівно сорок років (1972 р.). Сумні дзвони сповіщали тоді, що заарештували борців-шестидесятників Василя Стуса, Ірину Калинець, Леоніда Плюща, Івана Геля, В’ячеслава Чорновола, Євгена Сверстюка, Івана Світличного. А потім Василя Романюка (згодом Патріарха Української церкви Володимира)…
40 років погрому шестидесятників. 12 січня вважається ще й Днем українського політв’язня. Або згадкою про арештовану коляду.
Так що веселі новорічно-різдвяні свята переплелись у січні з політичними. Датами, подіями. Щасливими і сумними.
22 січня 1919 року проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР у єдину соборну Україну. Нині цей день став державним святом, яке наш Президент збагатив ще й перенесеним з Помаранчевої революції Днем Свободи. Але як би не не вдосконалювали день Злуки, він сьогодні все одно затьмарений. Влада замикає в тюрми опонентів, здатних мислити і виграти вибори. Диктаторська залізна рука стискає в кулак все нові й нові загальнолюдські набутки.
Опозиціонери, як і торік, обіцяють саме 22 січня провести свою акцію злуки, себто об’єднавшись. Люди зачекались такого мудрого жесту злиття в єдиний демократичний кулак на відміну від диктаторського. Господи, дай нам сили з’єднатися і повернутися в сяйво синьо-жовтих прапорів, у переможний настрій воскресаючої України.
І найсумніша січнева дата – день Крутів. 29 січня 1918 року на станції Крути Чернігівської області відбувся бій, який став «джерелом національної непереможності» (Євген Маланюк). Українці згадують юних бійців УНР, які полягли в нерівному бою з більшовиками Муравйова, захищаючи незалежність такої ж юної держави – України.
Пам’ятати про полеглих – думати про живих. І не повторювати помилок УНР, а єднатись, єднатись і ще раз єднатись. Бо саме наша єдність буде найкращим пам’ятником героям Крут.
Неподалік цієї залізниці є музей під небом. Реконструйовано старовинну платформу, є кілька потягів з паровозом, зі старими пасажирськими і товарними вагонами. В них розташовано експозицію зі зброєю, одностроями, світлинами. Зовні на вагонах відтворено закличні плакати Української Народної Республіки. Український дух витає на цьому полі біля Аскольдової могили, де упокоїлись перестріляні українські студенти-гімназисти. В радянські часи будь-яка згадка про Крути не допускалась. Прикро, але й сьогоднішні підручники історії обминають цю сумну подію. Певно, щоб не дратувати «старшого брата», який холоднокровно кулеметними чергами строчив по неповнолітніх українцях. Це не забудеться. Тим більше, що з 2008 року діє Указ Президента Віктора Ющенка «Про вшанування подвигу Героїв Крут». Бо це одна з найдраматичніших сторінок вітчизняної історії. Завдяки державній увазі маємо меморіальний комплекс. А оце недавно на Аскольдовій Могилі з’явився гранітний козацький хрест. На ньому висічений наш найдорожчий символ – Тризуб. Навколо козацького хреста викладена мармуром відкрита альтанка.
Вражають вічно мудрі слова зі Святого Письма, які треба пам’ятати: «Найбільша любов – життя покласти за друзів». Варто згадати й незабутній вислів Михайла Грушевського, виголошений ним на похоронах крутян: «Найвище щастя – вмерти за Вітчизну!»
Оцінити матеріал:
(1 Голосувати)


??????, ???????, ????????...

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити


Нові блоги

Опитування

Які політичні партії ви підтримуєте?
БПП Солідарність - 0%
Фронт Змін - 2.3%
Батьківщина - 9.3%
Самопоміч - 16.3%
Радикальна партія - 0%
Свобода - 9.3%
Опозиційний блок - 2.3%
Наш край - 0%
Народний контроль - 0%
Рух нових сил - 0%
ДемАльянс - 0%
Громадянська позиція - 0%
Інші партії - 4.7%
Не підтримую жодної партії - 55.8%
Всього голосів: 43

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення