Вівторок, 19 січня 2021p.

На Івана на Купала в мавок щастя я шукала

 Івана Купала дійшло до нас із сивої давнини. Це традиційне свято, що відзначається в Україні, Білорусі та Росії в ніч на 7 липня (24 червня за старим стилем). Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння), що збігався з Різдвом Івана Хрестителя. Ім’я ж святу дав Купало – язичницький бог земних плодів. Головні на дійстві – Купало й Марена. Заздалегідь до цього свята молодь старанно готувалась: робили опудало, прикрашали деревця (називали їх «Мареною» або «Купалом»), плели з живих квітів вінки, збирали хмиз для вогнища. Довкола опудал молодь водила таночки та співала ритуальні купальські пісні. Головним бажанням дівчат на святі було дізнатися, чи одружаться вони цього року. Пускаючи на воду вінок зі свічкою, дівчата уважно за ним спостерігали: якщо вінок плив рівно і вогник горів, дівчина незабаром мала вийти заміж; якщо ж вінок крутився на місці – треба ще трохи зачекати, а якщо тонув – це віщувало скору смерть. Були й інші прикмети та обряди: дівчата купалися у нічній річці, вірячи у те, що це зробить їх красивішими, стрибали через багаття, збирали лікарські трави, які в цю ніч мали особливі властивості. Крім того, за повір’ям, на Купала цвіте загадкова квітка папороті, їй приписують надзвичайні можливості. Зокрема, розповідають, що той, хто знайде її, зможе розуміти все живе – чи дерево, чи тварину. Також володар цієї квітки, за повір’ям, може бачити сховані під землею скарби. Але кажуть, що відправлятися на пошук диво-квітки небезпечно, адже її охороняє нечиста сила.


 Та чи є сьогодні люди, які вірять у подібне? Як виявилося, такі люди є і живуть поряд із нами. Основною метою, стверджують вони, є відновлення забутих вірувань наших традицій. Також вони вважають, що чимало православних обрядів беруть свій початок з язичницьких часів, наприклад, прикрашання домівок зеленню на Трійцю. Голова рідновірської громади «Русь-Тиверці» Володимир Маланчук: «По-перше, ми не називаємо себе «віруючі» – ми «відаючі». Адже просто хочемо відновити віру, яка сповідувалася нашими предками протягом тисяч років. Ми виказуємо шану духам природи: духу енергії – Роду, творцю Всесвіту – Сварогу, подателю благ, світла, тепла, сонячного світла – Дажу. Пантеон – прояв єдиного бога. Ми вважаємо, що бог є один і множественний: він проявляє себе в різних подобах. Виступаємо за здоровий спосіб життя, в нас немає явних протестів проти чинної влади, оскільки вважаємо, що державний устрій – це необхідність для створення порядку. Також вважаємо себе онуками бога, а не рабами. Не розуміємо, чому в православ’ї люди добровільно вважають себе рабами. Нашою кінцевою метою є створення раю на Землі. Свято Івана Купайла святкуємо обов’язково (правда, за старим стилем – з 23 на 24 червня). Святкування починаємо з виготовлення купальського вінка на зріст людини. Дівчата плетуть віночки для покладання собі на голову. Розпалюємо багаття. Все це дійство відбувається на р. Прут. Готуємо деревця – Купала й Марену. Потім відриваємо від них гілочки і зберігаємо до наступного року. Дівчата купаються, аби набратися вроди від води. Одружені пари або ті, які мають намір одружитися, стрибають через багаття, хоча можна стрибати і поодинці. Якщо руки пар під час стрибка не роз’єднаються, значить, вони будуть щасливі разом. По суті, свято Купала є життєдайним єднанням двох стихій – вогню й води».


 На відміну від представників давнього вірування православна церква негативно ставиться до язичницького святкування Купала зі стрибками через багаття й ворожіннями на наречених. Отець Володимир, священик Святодухівського кафедрального собору Чернівців: «Церква однозначно негативно ставиться до такого святкування. Найперше тому, що це пов’язано з тим, що Купала припадає на Петрівський піст, а християни, замість посту, підпадають під вплив язичництва: танцюють, співають, вживають алкоголь. Взагалі якщо зазирнути в історію язичництва, то слід сказати, що це було свято розпусти та ворожінь. Тож церква ніяк не може схвалювати таке. Крім того, хотілося б зазначити, що свято Івана Купала жодним чином не пов’язане з Іваном Хрестителем. І те, що люди ототожнюють їх, неправильно. Щодо рідновірів, то це така ж секта, як і інші. Так, вони відновлюють вірування наших предків, але відкидають канони церкви, тому ми не можемо це прийняти. А на рахунок того, що ми кажемо на себе раб Божий, то це не в прямому значенні слова, а вияв поваги до Отця Небесного. Просто не треба бути буквоїдом».


 Тож святкувати чи ні – це вже особиста справа кожного. Наші предки святкували, бо справді вірили в те, що духи природи є і їх треба вшановувати. Вірили вони і в те, що папороть цвіте. Сьогодні це скоріше символічне вшанування прадавніх традицій, бо навряд чи хтось всерйоз піде на пошуки міфічного цвіту, оскільки нам з Вами ще зі школи добре відомо, що папороть не цвіте. Хоча, хто його знає, може, й справді в цю магічну ніч може статися диво?…

Оцінити матеріал:
(0 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення