Субота, 22 вересня 2018p.

Калинівський ринок: «бєспрєдєл» в службі охорони?

 Шукачі правди-справедливості в нашому суспільстві ніколи не мали популярності: підтримувати їх невигідно, бо можна залишитися без робочого місця, а не підтримувати – совість гризе, бо вони мають рацію. Ось і уникає суспільство таких людей, обираючи кожен свою позицію, залежно від статусу: сильні світу цього просто ігнорують і відмахуються відписками, а пересічні громадяни – зрадою-відмовкою, що, мовляв, кредит сплачувати треба, не можу втрачати роботи, тому й підписав проти тебе папір. На це шукачі правди не ображаються, розуміють, що менталітет – «річ темна, вивченню не підлягає», а тим більше менталітет буковинця. Та діють, як уміють і відчувають, намагаючись змінити життя (і не тільки своє) на краще. До таких шукачів правди-справедливості належить і Сергій Бамбура, охоронець Калинівського ринку, який повідав про непросту ситуацію в службі охорони цього підприємства.


Герой історії


Сергій Бамбура навчався й працював деякий час у Лондоні. Досконало володіє англійською. Повернувшись на малу батьківщину – до Новоселиці, влаштувався в 2007 році охоронцем на Калинівському ринку. Зарплата охоронця тоді була нижче за нинішню, проте виплачували вчасно, без затримок. Однак молоду людину не влаштовували умови роботи й ставлення начальства до простих охоронців. Прослуживши в британській артилерії не один рік, Сергій знав, як насправді має функціонувати охоронна служба. На Калинівському ринку, як йому здавалося, все було з точністю до навпаки: ні тобі приміщення для переодягання (особливо взимку важко – треба везти бушлат, взуття; особисті речі немає де залишити), ні тобі душу з теплою водою в літню пору, ні тобі елементарних умов – як-то туалет. ..


 У 2009 році колега Сергія Валерій Беспечний написав заяву до керівництва Калинівського ринку з проханням розібратися в ситуації, що склалася в охоронній службі підприємства. «Старший зміни… і старший третього сектора… поділили зміну на хороших і поганих. Одні протягом п’яти місяців роботи отримують п’ятий розряд (найвищий – авт.), обіцяючи начальнику зміни зробити безкоштовний ремонт у нього вдома, а інші ходять з третім розрядом більше року. Аби отримати четвертий розряд, охоронники мають платити гроші начальнику зміни… Не раз виникали питання з приводу несення служби, а саме: начальник зміни не стриманий, не вміє спілкуватися з особистим складом, грубіянить, шукає у всьому гроші й вигоду», – йшлося в заяві дворічної давнини.


 Сергій Бамбура, пропрацювавши на той час на всіх секторах, а також старшим сектора, підписався під цією заявою, тому що вважав викладені факти цілком справедливими. Після цього, за його словами, розпочався тиск, з нього познімали розряди. «Причому, – розповідає в розпачі Сергій, – змусили написати заяву із цього приводу без вказівки дати, дату проставив начальник охорони після того, як усі, хто мав підписати заяву, підписали. Зараз у мене перший розряд, найнижчий. Шукали привід мене звільнити. Після того, як познімали розряди з усіх охоронців (з трьох змін 100 людей написали відповідні заяви – а це 200-300 гривень із кожного, а також заяви на звільнення за власним бажанням без вказівки дати), поцікавився у відділі кадрів, чому понизили розряди, однак відповіді так і не отримав. Інформації на ринку не дає ніхто й нікому. Поки що продовжую працювати».


 Здається, нічого дивного в цьому немає. Такі випадки непоодинокі. Проте якщо подібне замовчувати, це стає звичкою й люди перестають усвідомлювати, що може й повинно бути інакше. Так поступово деформується свідомість, перетворюючись на рабську: як сказали – так має бути. Критичне мислення при цьому виключено разом із совістю… Тим більше, коли отримуєш близько 1600-1800 гривень на місяць за 10-11 «охоронних» змін. Для чого ж звертати увагу на деякі неподобства й міркувати над цим?! Навіть коли охоронці перепрацьовують. Припустимо, мають розпочати зміну о 15.00, а завершити о 7.00, а заступають о 14.30 й закінчують зміну о 7.30. За словами Сергія, за це ніхто не доплачує… Начальник зміни каже: «Ви маєте прийти о такій-то». І вони підпорядковуються наказу беззаперечно. І курсує охоронець своїм маршрутом протягом 18 годин, та якщо й має короткі перепочинки по 15 хвилин протягом ночі (загалом набігає приблизно 2 години), то спати категорично забороняється. (До речі, навіть в армії дозволяється 4 години спати, поки інший чергує).


 «Нещодавно стався ще один випадок, – продовжує розповідь Сергій. – Викликають молодого охоронця й змушують написати заяву про пониження розряду тільки тому, що він присів відпочити на пару хвилин, при цьому не спав. Хлопець обурюється: «Я ж не спав!» Його ведуть до начальника служби безпеки, той каже: «Самі розбирайтеся». Повертається до начальника охорони, той хапає його за барки. І добре, що підійшов інший охоронець, який розняв їх, а так не відомо, чим би все закінчилося. Дехто з охоронців після того випадку хотів прочитати Статут підприємства, щоб з’ясувати, чи можна хоча б півгодини протягом ночі поспати, так їм не дали».


 До речі, за посадовою інструкцією (Витяг з Положення про охорону МТК «Калинівський ринок»), яку кожен охоронник носить у кишені: «Охоронник у своїй діяльності користується законодавством України, Статутом підприємства, Положенням про охорону МТК «Калинівський ринок», наказами начальника служби безпеки, начальника охорони та цією посадовою інструкцією». То як же можна користуватися статутом підприємства, якщо не дають з ним ознайомитися?!


 Про все це Сергій Бамбура після звільнення Валерія Беспечного «за власним бажанням» намагався донести в письмовому вигляді до керівництва «Калинки», проте папір потрапив до шухляди начальника охорони, напевно, назавжди. Одне слово, «служба» охоронника небезпечна, невдячна, складна й такою залишатиметься надалі, тому що, за словами Сергія Бамбури, ніхто нічого не хоче змінювати.


Власне історія від першої особи


 Двадцять третього серпня цього року близько третьої години ночі, перебуваючи на зміні, побачив, як двоє чоловіків відкривають контейнер. Згідно з інструкцією підійшов до них і поцікавився, чи їхній контейнер. Відповіли, що так. Один із чоловіків відкрив контейнер, включив світло, взяв 3 ящики печива, поклав на візок (інший стояв у тіні), виключив світло й, показавши мені документи на суборенду контейнера, вони пішли. Зранку запитую в господаря контейнера (у нього є свої вантажники): «Ти давав добро, щоб о третій ночі відкривали контейнер?» Відповідь: «Ні». Розповів, що сталося вночі, і разом із підприємцем звернулися до служби безпеки. Коли господар пограбованого контейнера пішов, написавши заяву, щоб подивитися-перевірити відеоспостереження, головний по інспекторах каже мені: «У нас буде зараз головний біль: треба викликати опергрупу… Пиши заяву про звільнення за власним бажанням».


 Я здивувався: «Послухай, людина мені вдячна, що виявив злодія. Її ж систематично обкрадали! Нічого писати не буду!» А начальник охорони: «Що? Мені зараз іти до «генерального» й вислуховувати?! Пиши заяву про звільнення! А ні, ми тебе на балансову комісію (збирається керівництво й вирішує стягнення-покарання для працівника – авт.) – усе одно звільнять». Пішов я за підприємцем знову. Він намагався мене відстояти: «Люди добрі! Охоронник виявив злодія, а Ви його за це звільняєте?!» Тоді начальник служби безпеки каже: «Добре, нехай працює, але ми його покараємо». Я пояснюю: «Бачив людину, можу впізнати». Тож цей факт документально оформили. А через 2 дні на прохання підприємця приїжджаю о 5.00 на Калинівський ринок упізнавати злодія. Походив ринком і знайшов людину, яка відкривала контейнер. З’ясувалося, це експедитор однієї з фірм, що поставляє товар на ринок. Беру господаря пограбованого контейнера, заступника начальника зміни, злодія, разом ідемо до чергової частини, фіксуємо його дані: хто, що, як… Після обіду, коли заступаю на зміну, начальник охорони мені каже, що всього цього вже не потрібно. Тобто фактично ніхто цим не хоче займатися – мається на увазі крадіжками.


 О третій ночі наступного разу (я був знову на зміні) під’їжджає машина тієї фірми, і я випадково чую розмову водія й експедитора. Водій каже: «Вас палила камера, коли ви везли навантажений візок». Але самий процес крадіжки не зловлений відеоспостереженням.


 «Помітити факт крадіжки трьох ящиків печива практично неможливо, – каже підприємець, контейнер якого відкривали вночі. – Ревізію робимо раз на місяць. Дивує, що плачу за відеоспостереження, яке не вловлює злодіїв».


 Іншими словами, злодії чітко знали час, коли охоронника зазвичай на ділянці, де «чистили» контейнер, немає, мали ключ і навіть документи на суборенду… Плюс знали, де розташовані камери відеоспостереження. Виходить, що це «свої»: винести «непомітно» 3 ящики печива, чи 10 ящиків халви, чи 10 кг ковбаси тощо для чужих – завдання непосильне…


 Замість того, щоб представити мене «до нагороди» за впійманого злодія, моє керівництво написало заяву генеральному директору ринку, що я порушив службові інструкції, допустивши крадіжку на ділянці, яку патрулював, і своїми діями підриваю авторитет служби безпеки. Балансова комісія після цього зняла з мене премію за місяць. Хоча перед розводом начальник служби охорони повідомив, що балансовою комісією підприємства за цей випадок скасовано мені всі премії, квартальні, а також тринадцяту зарплату протягом року...


 Що цікаво, інформацію про крадіжку з контейнера та особу злодія не поширили серед охоронців і підприємців. Тим часом експедитор-злодій продовжує працювати.


 Виходить, завдання служби безпеки – позбутися охоронника, який виявляє порушення, за принципом: немає людини – немає проблеми?! А злодій продовжує діяти, тільки охоронці змінюються…


 Був ще випадок, коли в підприємця з контейнера зникла бензопила, що коштує 450 доларів. Начальник охорони викликає охоронця, який патрулював ту ділянку, і каже: «Плати 450 доларів і пиши заяву про звільнення». Охоронник відмовився, так начальник охорони його побив. Хлопець звернувся до вищих органів, але йому сказали: «Розбирайтеся самі». Потім якось утряслося…


 Таким чином, уся інформація про крадіжки на ринку під час вечірньо-нічного патрулювання застрягає на рівні начальника служби безпеки: охоронці компенсують крадіжки з власної кишені і пишуть заяви про звільнення «за власним бажанням». А підприємці помічають пропажу не одразу, через те що недостачу 3-4 ящиків виявити майже неможливо, тим більше що злодії беруть товар не той, що кидається у вічі. Час минає, а потім щось довести майже неможливо. Так усе повертається на круги свої: у службі охорони ринку – текучка кадрів, а підприємці не мають розуміння, як захиститися від крадіжок. Адже так просто принаймні кожні 2-3 місяці змінювати замки…


Мораль-висновок


 Сергій поділився безліччю ідей з удосконалення охорони ринку. Каже, що все це писав, і не один раз, до керівництва. Знову ж таки за посадовою інструкцією така ініціатива лише вітається. У пункті 5 («Права охоронника») так і прописано: «Вносити пропозиції щодо вдосконалення та покращення роботи, пов’язаної з передбаченими цією інструкцією обов’язками». От тільки не чують ініціативного охоронника. Тож для чого писати тоді інструкції, якщо їхні пункти не виконуються?! І для кого?! Невже сумлінні працівники в наш час перетворюються на «дисидентів», яких знищує керівництво і стороняться колеги?! То в якому столітті живемо і куди прямуємо?!


 PS Ця історія нагадує дитячу казку про дракона, якому щодня мовчки приносили в жертву юну красуню, аби тільки не спалював вогнем місцевості разом із людьми. І з’явився добрий молодець, викликав на двобій дракона й переміг його. І стали всі жити щасливо-прещасливо. А якщо казку взяти за метафору, де дракон – символ системи-структури, в якій ми, припустимо, працюємо, а данину-жертву – щоденний страх втратити робоче місце чи хабар потрібним людям, аби потрапити на посаду чи втриматися на ній, то стає очевидним, що без доброго молодця, шукача правди-справедливості, немає завершення. У реальності ця героїчна казка перетворюється на казку про білого бичка, в якій хоча і з’являється герой-шукач правди, та тільки система відригує ним, як дракон після ситного обіду. І все починається спочатку… Важливо тут зрозуміти єдину річ: від кожного з нас залежить, чи залишиться казка героїчною, чи перетвориться на історію без завершення. Щасливе майбутнє творимо лише ми через щоденний свій вибір – свідомий.

Оцінити матеріал:
(6 голосів)

Коментарі

Додати коментар

Забороняється розміщення коментарів, що містять: відверте рекламування, зокрема рекламування інших вебресурсів. Грубі, нецензурні вирази й образи в будь-якій формі. Безглузду інформацію, що не має сенсу (флуд). Такі коментарі видаляються без попередження.

Захисний код
Оновити

Коментарі Vkontakte.ru


Загрузка...
Альфа-Банк UA CPL

Нові блоги

Реєстрація

*
*
*
*
*

* Поле обов'язково для заповнення